Ходирєв — Болгарія
Докладніше: Ходирєви — Болгарія.
Ходирев у Болгарії - автобусна екскурсія з 6 по 13 липня 1994 року у складі делегації Запорізької АЕС з нагоди святкування 20-річчя АЕС Козлодуй.
Окрім Козлодуя, ми відвідали Плевен, Тирново, Габрово, Шипку, Калофер.
Короткий опис
До складу делегації входило близько 20 осіб із Запорізької АЕС. Пам'ятаю деякі імена: Клімов, Каронедов, Володимир Севінський, Фінько, Зорін. Для цієї поїздки тренер команди «Орбіта» пан Бузаєв надав нам командний автобус з водієм та його менеджером з господарської частини, який відповідав за забезпечення, розміщення та перетин кордонів.
О 6-й годині ночі нам було важко перетнути молдовсько-український кордон, і, в'їхавши до Молдови через Паланку, ми вирішили їхати не через Рені [1], а через Ляушени.
7 липня
Ми їхали через Румунію і, заблукавши, опинилися в місті Плоєшті[2]. Румунія була великим сюрпризом на той час. Торгівля продуктами з землі, відсутність електрики в будинках[3], велика кількість ослів з державними номерними знаками під хвостами, що перевозили зрубані вздовж доріг дерева. Місцева поліція, очевидно, еквівалент нашої ДАІ, постійно намагалася нас за щось оштрафувати. Все починалося з дуже великих сум грошей і закінчувалося пачкою жувальної гумки або кількома хорошими сигаретами. Біля Бухареста ми бачили, як перевозили в'язнів. Ще один осел з державним номером, невеликий візок з металевою решіткою, а на ньому, просунувши ноги крізь решітку, сидять в'язні. Попереду два солдати з гвинтівками часів Першої світової війни, а позаду два кулеметники з автоматами Калашникова.
Увечері ми прибули до Козлодуя.
8 липня
Одразу після сніданку, ми вирушили до міста Калофер на автобусі АЕС Козлодуй. До нас приєдналися: делегація з Чехії трохи менше 10 осіб, невелика делегація з Америки, якийсь контр-адмірал і його два охоронці, та кілька працівників АЕС Козлодуй. З Колофера ми здійснили похід близько 25 кілометрів вздовж Старої Платини з ночівлею на вершині (враху) Ботева. Заночували в туристичному притулку "Рай", власник якого, до речі, був уродженцем міста Запоріжжя.
Пізно ввечері на посиденьках у ресторані притулку трапилася кумедна історія. Ще перед від'їздом Каронедов умовив нас взяти з собою грілку зі спиртом, яку ми сховали за поясом на кордоні[4]. І ось увечері ми нарешті вирішили використати те, що принесли. Діставши свою червону грілку, Каронедов почав наливати спирт для наших. Адмірал, який сидів навпроти нас, подивився на грілку (аптечний аксесуар) і його очі розширилися. Каронедов, побачивши інтерес адмірала, плюхнув трохи спирту в свою склянку. Охоронці, які не сиділи за столом, а чемно стояли позаду адмірала, намагалися запобігти цій спробі випити невідомо що з невідомо якої грілки. Але адмірал заспокоїв їх, і ми випили за здоров'я Козлодуйської АЕС. Деякий час адмірал не міг ні вдихнути, ні видихнути (спирт був не розведений), а коли відновив дар мови, сказав ламаною російською: "Фух! Паливо для "Челленджера"!" Тим не менш, увечері ми всі почали привчати його пити алкоголь, періодично запиваючи водою, ракією та пивом. Результат: через пару годин адмірала віднесли спати, а ми гуляли до ранку; болгари та чехи – справжні майстри випивки.
9 липня
Ми з Фінком підкорили цю вершину без спеціального спорядження (вільне скелелазіння) по стіні однойменного водоспаду (прскало).[5]. Пізніше за це сходження нам присвоїли звання "Заслужений турист Болгарії" ("Zaljurat turisti България"). На вершині забронювали ресторан, куди автобусами прибули решта наших туристів. \n\nПісля ресторану на вершині гори Ботев ми відвідали Шипку та подивилися на міста Габрово та Тирново, а ввечері були в Козлодуї.
10 липня
Мми грали товариський матч зі збірною Козлодуя. Я стояв на воротах і у перші хвилини матчу пропустив 3 голи, після чого мене замінили. На місце воротаря став один із наших нападаючих (Севінський), а в напад пішов грати завгосп команди Орбіта. На середину другого тайму наша збірна вела 7-4. Тут пану Каронедову прийшла геніальна думка в голову, сторона, що виграла, ставить кілька ящиків пива, що програла. Парі укладено, болгари погодились. Тут же була зроблена заміна воротаря, мене повернули до основного складу команди, причому Севінський зайняв посаду тренера команди і керував грою через брів поля і ми благополучно програли болгарам з рахунком 10-8. Величезний внесок у цей результат було внесено мною особисто – 9 пропущених голів. Увечері Козлодуй вимер, збірна Болгарії у чвертьфіналі чемпіонату світу грала зі збірною Німеччини, чинним чемпіоном світу. Ми, болгарські спортсмени та наша делегація зібралися у заброньованому етнічному кафе з величезним на той час телевізором, десь поряд із містом, вболівати за збірну Болгарії. Ми так шалено хворіли, що збірна Болгарії виграла цей матч із рахунком 2-1. Гуляли всю ніч.
11 липня
Я з кількома керівниками Козлодуйської АЕС із Козлодуйського аеропорту злітали до Греції до міста Переа, де розглядалася купівля квартир для працівників атомних станцій.
12 липня
Виїхали назад, по дорозі заїхавши до міста Плевен.
13 липня
Повернулися до Енергодару.
Фотоогляд
- Болгарія
Притулок «Рай»
Водоспад Ботєв з вершини Ботєв
Примітки
-
- ↑ тут нам довелося виїхати з Молдови до України та знову в'їхати
- ↑ Після закінчення URMF-6 у Череповці я деякий час працював на штовхачі "Плоєшті"
- ↑ на той час у країні була важка економічна криза
- ↑ Ми були такими молодими хлопцями з пузом на кордоні
- ↑ За часів соціалізму в Болгарії він називався водоспадом Ботева, хоча навіть тоді туристи називали його Райським водоспадом. Зараз цей водоспад офіційно називається Рай ("Райското прскало")