Ходирєва Ірина Геннадіївна: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
26 листопада 1974 року, на міській конференції комсоргів, познайомилася з [[Ходирєв Володимир Германович|Ходирєвим Володимиром]], своїм майбутнім чоловіком. | 26 листопада 1974 року, на міській конференції комсоргів, познайомилася з [[Ходирєв Володимир Германович|Ходирєвим Володимиром]], своїм майбутнім чоловіком. | ||
Восени 1975 року перевелася навчатись у Запорізьке музичне училище. | |||
1977 року після закінчення музучилища за розподілом приїхала працювати до міста [[Ходирєва — Енергодар|Енергодар]]. | 1977 року після закінчення музучилища за розподілом приїхала працювати до міста [[Ходирєва — Енергодар|Енергодар]]. | ||
Поточна версія на 00:06, 10 жовтня 2025
| Ходирєва Ірина Геннадіївна (у дівочості Плечун) | |
| |
| День народження 25 квітня 1956 | |
| місце народження | Запоріжжя |
Ірина Геннадіївна Ходирєва - завідувач фортепіанного відділу Енергодарської дитячої музичної школи. Рід від богатиря Пласкіні, батько: Плечун Геннадій Васильович, мати: Плечун Марія Михайлівна, чоловік: Ходирєв Володимир Германович, діти: Євгенія, Артем, онуки: Ліза, Клим, Мишко, Микита.
Коротка біографія
Народилася 25 квітня 1956 року у місті Запоріжжі у родині міських інтелігентів. Батько, Плечун Г.В., був редактором газети «Електрометалург» заводу «Дніпроспецсталь», а мати, Плечун (у дівоцтві Акулінічева) М.М., працювала архіваріусом на тому ж заводі.
У 1963 році пішла до першого класу, у 1973 році закінчила середню школу.
У 1965 році пішла до музичної школи, у 1970 році закінчила музичну школу.
У 1973 році вступила до Череповецького музичного училища.
26 листопада 1974 року, на міській конференції комсоргів, познайомилася з Ходирєвим Володимиром, своїм майбутнім чоловіком.
Восени 1975 року перевелася навчатись у Запорізьке музичне училище.
1977 року після закінчення музучилища за розподілом приїхала працювати до міста Енергодар.
4 травня 1979 року Ірина та Володя одружилися[1].
1 січня 1980 року народилася дочка Євгенія.
1 жовтня 1981 року народився син Артем.
В літку 1982 року похід Алтаем 3-й категорії складності.
1983 року в серпне отримали 2 кімнатну квартиру на вулиці, тоді ще Радянській, у 19 будинку, а вже в 1987 році 3 кімнатну квартиру № 21 на вулиці Лісовій у 27 будинку.
1989 року завідувач фортепіанного відділу.
1995 року подорож Угорщшиною, Словаччиною, Чехіею.
У 2000 менеджер інтер-мережевого холдингу Глоріон, а вже в 2004 році профі-координатор холдингу.
2003 року Ірина приїхала до Старого Криму, де ми пізніше купили квартиру.
У 2014 році, у зв'язку з окупацією Криму Росією, змушені повернутися до Енергодару, а у квітні 2022 року, у зв'язку з окупацією Енергодара Росією, змушені виїхати до Німеччини до міста Оффенбурга.
Про життя
| Я родилась и выросла в Украине в г. Запорожье. Замужем, у нас взрослые дочь и сын. Дети выросли, наступил период личностой свободы. Замечательное время, доложу я вам, для того,чтобы вытащить из кладовой души свои мечты,отложенные в " долгий ящик" и пожить.что называется для себя. Это и есть моё нынешнее хобби. Зі спогадів Ходирєвої І.Г.
|
Про навчання
| Я вообще-то всегда любила учиться, поэтому кроме общеобразовалки, окончила музыкальную школу, занималась в спортивной школе и туристском кружке. Со спортом не сложилось - ростом не вышла (я занималась баскетболом). А вот любовь к лазанью с рюкзаком по горам и всевозможные путешествия - это моя страсть по сей день. А музыка стала профессией, любимой надо сказать. Чтобы её добыть, я неожиданно для самой себя оказалась в Череповце, далёком северном городе, за тридевять земель от тёплой южной Украины. Проучилась там всего два курса, но это самые лучшие мои студенческие годы..... замечательные учителя, которых помню и люблю : Таланов Владимир Николаевич, мой преподаватель фортепьяно (на тот момент он только закончил консерваторию в Петрозаводске и прибыл в Череповец по распределению), харизматичный, неуёмной энергии человек по фамилии Фонберштейн преподавал у нас теоретические дисциплины... И, конечно же, друзья - сокурсники... Хотелось бы найти ещё Нину Фридкину... уж очень мы дружили, но потерялись. В Череповце же я познакомилась и со своим будущим мужем, замечательным Володькой Ходыревым, курсантом речного училища... вот сколько всего успелось за 2 года. А 3-4 курсы я, вернувшись домой, доучивалась в Запорожском музыкальном училище. И там жизнь подарила мне прекрасных друзей, с которыми дружу и поныне. Зі спогадів Ходирєвої І.Г.
|
| 26 ноября 1974 года на городской конференции комсоргов учебных заведений г. Череповца познакомился с девчатами из музыкального училища. Я сидел, и от нечего делать, рисовал шаржи на выступающих (когда-то это у меня неплохо получалось), которые потом передавал по рядам. Группа девченок наиболее хихикающих над шаржами привлекла мое внимание и потихонечку я оказался рядом с ними. А вот среди них была девушка, которая не хихикала, а только слегка улыбалась и вообще старалась быть очень серьезной. В последствии я узнал что ее зовут Ирина. Мне она уж очень приглянулась. Что это? Любовь ли с первого взгляда? Не знаю, ведь поженились мы спустя почти пять лет с перерывом в наших отношениях почти два года. Интересное было время. Мы проводили совместные вечера отдыха (речнуха и музыкальное училище), поломав сложившиеся традиции (традиционно речники делали вечера с медучилищем, а музучилище с военными радиоучилища). Зі спогадів Ходирєва В.Г.
|
Про роботу
| По распределению приехала работать на всесоюзную ударную комсомольскую стройку - г. Энергодар в музыкальную школу. Город тогда состоял из пары улиц и рос вместе с нами. Сюда съехались лучшие выпускники лучших вузов страны. Так что свой город мы и строили, и создавали дух своего молодёжного города сами: дискотеки, народный театр. выставочный зал... вобщем всё, чтобы жилось нам нескушно. А музыкальная школа,у ж конечно была центром культурной жизни и законодательницей музыкальной моды. Коллектив у нас сложился - лучше не бывает. У меня, кстати сказать, одна запись в трудовой книжке... всю жизнь проработала зав.фортепьянным отделением школы, несколько лет назад ушла на выслугу, потому что появилась ещё одна работа, которая меня захватила. Ещё раз о себе Зі спогадів Ходирєвої І.Г.
|
Фотоогляд
- Фотографії різних років
Музей Порше у Штутгарті
Примечания
- ↑ по суті, жити разом стали з грудня 1978 року.

