Кримологія – виняткове джерело знань!: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Ходирєвих
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
Рядок 41: Рядок 41:


''Світлана Борисівська''
''Світлана Борисівська''
[[Категорія:Проекти]]
[[Категорія:Преса та Інтернет]][[Категорія:Проекти]]

Поточна версія на 21:52, 7 жовтня 2025

«Наша Кримологія – виняткове джерело знань!» 25.09.12, 11:42 Друкована версія

Сергій Громенко – один із ентузіастів, які створили krymology.info, розповів «Газеті», хто наповнює «Кримську Вікіпедію» тисячами статей.

Проект під назвою Кримологія – це спроба кримчан створити електронну енциклопедію про Крим (друкований півострів за час свого існування так і не отримав). Але хто стоїть за цим проектом і наскільки можна довіряти інформації, почерпненої звідти, сам сайт не пояснює. Із цими питаннями «Газета» звернулася до кандидата історичних наук та одного з ініціаторів Кримології Сергія Громенка.

Ідея створити віртуальну енциклопедію Криму у 2009 році спала на думку Володимиру Ходирєву – бізнесмену та енергетику з Енергодару, який бере участь у проекті під ніком Властар. Співавтором виступив Олексій Кримов, який не розкриває справжнє ім'я, щоб не порушити безособистісне сприйняття своєї роботи. Це молодий географ, який нещодавно закінчив Київський національний університет ім. Шевченка. Пара кримолюбів познайомилася на теренах Вікіпедії, де розміщувала свої статті і займалася внесенням правок у чужі. Згодом постало питання: а чому б не відокремитися і не зробити повноцінний сайт для всіх, хто цікавиться Кримом та його історією? Так і вчинили. Назвали незалежний ресурс "Кримологія".

Згодом до Ходирєва та Кримова приєдналися нові автори, більшість з яких одночасно й керують Кримологією. Енциклопедисти обмінюються інформацією переважно в Інтернеті, не зустрічаючись віч-на-віч. Вони відкрито обговорюють, яку статтю можна залишити у початковому вигляді, а яку треба вносити правки. Сергій Громенко (Доктор Гром) редагує статті про історію Криму та біографію відомих особистостей. Кримів займається географічною темою. Є автор із Москви – Олександр Горяїнов (Дон Алессандро), кандидат фізико-математичних наук, краєзнавець, який вважається знавцем кримськотатарської топоніміки та мови.

Усі статті про Крим, які є у Вікіпедії, дублюються у Кримології. Не проблема перенести й усі статті проекту до Вікі, але відстояти їх перед суворими адміністраторами навряд чи вдасться: найдрібніші подробиці про півострові, знайдені активістами, не обов'язково будуть важливими для читачів за його межами. Наразі кількість статей на krymology.info наближається до позначки десять тисяч. Тут можна знайти про Крим все – щодня в історії, дати народження відомих кримчан, біографії, статті, нариси та навіть бібліотеку кримських письменників. Наразі сайт відвідують близько двох тисяч людей на день, що для самодіяльності дуже непогано.

– Нам цікаво про Крим все, аж до найдрібніших деталей. У ряді випадків Кримологія – виняткове джерело знань. Наприклад, хто, крім нас, візьметься шукати всіх кримських членів партії соціалістів-революціонерів у 1907 році? А ми збираємо, хай там навіть три рядки буде написано, але колись хтось захоче зайнятися історією СРСР у Криму, і йому буде з чого почати, – впевнений Громенко.

Незважаючи на такий ґрунтовний підхід, відомі історики півострова в Кримології не беруть участі, середній вік авторів становить 30 років. Наш співрозмовник бачить цьому просте пояснення:

– Щоб працювати у Вікі-енциклопедії, мало бути добрим знавцем своєї справи, потрібно ще як мінімум розбиратися у движку медіа-віки, а цього від діячів наших кафедр та музеїв вимагати не можна. Блогів ніхто з них не веде, акаунтів у соціальних мережах немає... Мабуть, це справа молодих.

Гроші для функціонування сайту видобуваються за допомогою контекстної реклами, але цих коштів не вистачає. А ось із прихованою рекламою енциклопедисти борються нещадно – із статей видаляються будь-які контакти.

Є ще одна особливість – колектив авторів має негласне правило – не популяризувати незвідані місця Криму, щоб не загадили туристи.

– Кримологія має улюблені місця, які ми вивчаємо, але статті про них з'являються алегорично. Тобто це статті, написані езоповою мовою. Тож непосвячена людина, навіть якщо прочитає, нічого в них не зрозуміє, а кому треба, ключик до розшифрування надішлемо. Це робиться виключно для того, щоб зберегти якісь куточки Криму.

Чим відрізняється Вікіпедія та Кримологія?

1. У Кримології допускається розміщення авторських досліджень, якщо висновки таких досліджень кардинально не суперечать загальноприйнятим поглядам. Щоправда, статті, які керівництво вважає неадекватними, видаляються. Одним із останніх під ніж потрапив нарис, у якому автор стверджував, що кримські татари родом із Скандинавії.

2.Кримологія допускає пряме цитування чужого тексту з посиланням (Вікі вимагає будь-який уривок авторського тексту переписувати своїми словами).

Так говорить Кримологія

1. «У радянські часи історія Криму <...> призводила до спрощеного розуміння Кримського ханства як розбійницької орди. А кримські татари робили набіги на Польщу, Росію та Україну не тому, що були злі і їм не було чого робити, а тому, що Кримське ханство землеробством не могло прогодувати стільки народу. Хто був багатший, мав отари, а хто переможніше, ходив у набіги. Жителям Польщі, Росії, України, яких грабували, від цього не легше, але донські козаки теж до XVIII ст. не могли прогодуватися землеробством і так щороку ходили в набіг на Кримське ханство заради пограбування. Тоді це був природний спосіб життя. Із сучасними мірками до цього підходити не можна».

2. «Найфантастичніший період в історії Криму і золотий вік регіону – з 1261 по 1475 роки, коли в крихітному Криму співіснували три цивілізації: західноєвропейські християни (генуезька колонія), уламок Візантійської імперії (князівство Феодоро) та Кримське. Це був чудовий міжкультурний обмін».

3. «У нас дрімучий «совок». Два Леніна в одному Сімферополі – це у виставі навіть мешканців центральної України не лізе в жодні ворота. Куди не йшло один. Вулиці Карла Маркса, Карла Лібкнехта та Рози Люксембург теж велика рідкість в Україні».

4. «Найпоширеніша помилка, що в Криму не вміють готувати гарну каву. Два роки тому приїжджали мої друзі зі Львова, і у слов'янських закладах ми його справді не знайшли, а ось кілька кримськотатарських роблять приголомшливу каву».

Один із авторів Кримології Сергій Громенко впевнений, що будь-який кримчанин може знайти на сайті те, чого немає більше ніде в Інтернеті

Світлана Борисівська