Баль Олександр Васильович

Олександр Васильович Баль (біл. Аляксандр Васілевіч Баль, нар. 6 листопада 1968, Могильов) — білоруський російськомовний бард. Грає на шестиструнній гітарі, пише пісні на власні вірші. Працюв завідувачем музичної частини Могильовського обласного драматичного театру (1995—2021). У своїх піснях і віршах підтримував протести в Білорусі 2020—2021 років, засуджував російське вторгнення в Україну. 2023 року мусив емігрувати з Білорусі. Дружина Ольга Баль (Пермінова) померла у 2013 року.

Плейлист

1. Файл:А война совсем не такая.mp3
2. Файл:А что случилось.mp3
3. Файл:А я сегодня.mp3
4. Файл:Ах до чего ж редки.mp3
5. Файл:Быть может солдат твой.mp3
6. Файл:В деревню.mp3
7. Файл:В доме культуры.mp3
8. Файл:В своей унылой хате с краю.mp3
9. Файл:Вот бы взять и уехать.mp3
10. Файл:Все ваши книжки.mp3
11. Файл:Горжусь.mp3
12. Файл:Да что ты знаешь.mp3
13. Файл:Запах.mp3
14. Файл:И едва ли я вернусь.mp3
15. Файл:Как жить.mp3
16. Файл:Как мне тебя уберечь.mp3
17. Файл:Как неприкаенно.mp3
18. Файл:Кто идет убивать.mp3
19. Файл:Кто я тебе.mp3

Біографія

Народився в Могильові. Там же закінчив училище культури імені Н. К. Крупськоїй[be]. Від 1995 працюв завідувачем музичної частини Могильовського обласного драматичного театру. Він писав багато пісень для театральних вистав — і музику, і тексти. Спектаклі з його музикою йшли в Могильові, Мінську, Смоленську, Москві.

На початку 1990-х вже виступав як бард. Згодом переміг на кількох престижних фестивалях бардівської пісні в Росії. Загалом написав кілька сотень пісень. (У 2011 оцінював кількість своїх пісень у 300, хоч багато своїх старих пісень вже не виконував.)[2]. До 2020 року загалом не був політично активним і писав пісні на нейтральні й вічні теми — про любов, про війну, змальовуючи її як страшну трагедію.

У жовтні 2020 року під час масових протестів у Білорусі написав пісню «На Батьківщині моїй біда» (рос. На Родине моей беда) про застосування сили проти протестувальників. Протягом двох тижнів музику з цієї пісні виконував механічний трубач на Могильовській ратуші[4], що сам Баль інтерпретує як наслідок недогляду чиновників, які не розуміли, що це за музика[3].

2021 року з політишних мотивів Баля змусили звільнитися з Могильовського обласного драматичного театру, в якому він пропрацював 26 років. Після звільнення в театрі продовжили йти вистави з його музикою. Баль каже, що не підтримує зв'язків зі своїми колишніми колегами з театру, особливо після того, як вони поїхали виступати в окупований Росією Донбас. Після звільнення з театру Баля хотів взяти на роботу директор Могильовської філармонії, але отримав заборону від управління культури.

15 червня 2023 року Баля заарештували на 15 діб «за розповсюдження екстремістських матеріалів» після огляду прикордонником вмісту його телефону під час перетину кордону для в'їзду в Білорусь. Його телефон конфіскували, а на музиканта склали протокол, зокрема, за те, що він зберігав у Telegram «інформаційну продукцію канала „Павло Латушко“». Баля звільнили після доби арешту. Після цього він поїхав на фестиваль у Вірменії і, побоюючись нового арешту, не став повертатися до Білорусі. Через бюрократичні труднощі з легалізацією перебування у Вірменії восени 2023 року Баль переїхав до Польщі. В еміграції продовжив писати пісні й виступати з концертами.

Дискографія

Альбоми:

Все може бути (рос. Всё может быть, 1995) Війна (рос. Война, 1997) Війна-2 (рос. Война-2, 2000) Щастя (рос. Счастье, 2003) Пісні як жінки (рос. Песни как женщины, 2006) Біля каміна (рос. У камина, 2008) Була б радість (рос. Была бы радость, 2011)

Серія:

Мій театр — пісні зі спектаклів (рос. Мой театр — песни из спектаклей)

Відзнаки

Лауреат фестивалю авторської пісні «Петербурзький акорд»[ru] у номінації «автори» (1996)[6] Лауреат Грушинського фестивалю[ru] (1999). Лауреат (гран-прі) фестивалю авторської пісні «Покровський собор» (2021)[1].