Мы это дело разом увидали…: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Ходирєвих
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: {{Основна стаття|Ходирєви — Творчість}} {{Дивись також|Ходирєв Володимир Германович — Творчість}} Юрий Визбор '''Мы это дело разом увидали…''' ---- <poem> Мы это дело разом увидали, Как роты две поднялись из земли, И рукава по локоть закатали, И к нам с Витал...)
 
Немає опису редагування
 
Рядок 2: Рядок 2:


{{Дивись також|Ходирєв Володимир Германович — Творчість}}
{{Дивись також|Ходирєв Володимир Германович — Творчість}}
 
{{Назва|Мы это дело разом увидали…}}
  Юрий Визбор
{{Автори|Юрий Визбор}}
 
<blockquote><poem>
'''Мы это дело разом увидали…'''
----
<poem>
Мы это дело разом увидали,
Мы это дело разом увидали,
Как роты две поднялись из земли,
Как роты две поднялись из земли,
Рядок 48: Рядок 45:
Прости мне, что я выжил дорогой».
Прости мне, что я выжил дорогой».


1972
</poem></blockquote>
</poem>
[[Категорія:Пісні]]
[[Категорія:Пісні]]

Поточна версія на 21:02, 23 жовтня 2025

Докладніше: Ходирєви — Творчість.

Дивись також: Ходирєв Володимир Германович — Творчість.


Мы это дело разом увидали…
Юрий Визбор

.

Мы это дело разом увидали,
Как роты две поднялись из земли,
И рукава по локоть закатали,
И к нам с Виталий Палычем пошли.

А солнце жарит, чтоб оно пропало,
Но нет уже судьбы у нас другой,
И я шепчу: «Постой, Виталий Палыч,
Постой, подпустим ближе, дорогой».

И тихо в мире, только временами
Травиночка в прицеле задрожит,
Кусочек леса редкого за нами,
А дальше — поле, Родина лежит,

И солнце жарит, чтоб оно пропало,
Но нет уже судьбы у нас другой,
И я шепчу: «Постой, Виталий Палыч,
Постой, подпустим ближе, дорогой».

Окопчик наш — последняя квартира,
Другой не будет, видно, нам дано.
И черные проклятые мундиры
Подходят, как в замедленном кино.

И солнце жарит, чтоб оно пропало,
Но нет уже судьбы у нас другой,
И я кричу: «Давай, Виталий Палыч!
Давай на всю катушку, дорогой!»

…Мои года, как поезда, проходят,
Но прихожу туда хоть раз в году,
Где пахота заботливо обходит
Печальную фанерную звезду,

Где солнце жарит, чтоб оно пропало,
Где не было судьбы у нас другой.
И я шепчу: «Прости, Виталий Палыч,
Прости мне, что я выжил дорогой».