Ходирєв Михайло Федорович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
}} | }} | ||
'''Ходирєв Михайло Федорович'''<ref>фотографія 29 серпня 1954 року</ref> — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова. | '''Ходирєв Михайло Федорович'''<ref>фотографія 29 серпня 1954 року</ref> — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова. | ||
Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, [[Ходирєв Борис Михайлович|Борис]], [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна. | |||
== Біографія == | == Біографія == | ||
Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року. | Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року. | ||
У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2». | У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2». | ||
| Рядок 19: | Рядок 21: | ||
[[Ходирєва Катерина Тимофіївна|Катерина]]і Михайло зустрілися у Зуївці<ref>Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.</ref>. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих<ref>Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни</ref>. | [[Ходирєва Катерина Тимофіївна|Катерина]]і Михайло зустрілися у Зуївці<ref>Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.</ref>. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих<ref>Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни</ref>. | ||
Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї | Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї<ref>імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську</ref>, потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом<ref>Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна</ref>, потім у Зуївку, Кіровській області<ref>тут народилися Герман і Нонна</ref>. | ||
Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова | Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська. | ||
Борис, [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна влаштувалися у Пісківці. | Борис, [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна влаштувалися у Пісківці. | ||
Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу | Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари. | ||
Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються. | Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються. | ||
Ольга Тимофіївна розповідала: <blockquote> | Ольга Тимофіївна розповідала: <blockquote>...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий<ref>жилистий</ref>, з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У [[Ходирєв Володимир Германович|Володі]] душі не чув, все на нозі його гойдав...</blockquote> | ||
Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича: | Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича: | ||
<blockquote>У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад. </blockquote> | <blockquote>У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад. </blockquote> | ||
==Примітки== | ==Примітки== | ||
Поточна версія на 16:29, 21 лютого 2026
| Ходирєв Михайло Федорович | |
| |
| Роки життя 1891 — 1958 | |
| місце народження | Мухіно |
| місце смерті | Пісківка |
Ходирєв Михайло Федорович[1] — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова.
Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, Борис, Герман та Нонна.
Біографія
Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року.
У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2».
Катеринаі Михайло зустрілися у Зуївці[2]. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих[3].
Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї[4], потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом[5], потім у Зуївку, Кіровській області[6].
Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська.
Борис, Герман та Нонна влаштувалися у Пісківці.
Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари.
Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються.
Ольга Тимофіївна розповідала:
...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий[7], з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У Володі душі не чув, все на нозі його гойдав...
Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича:
У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад.
Примітки
- ↑ фотографія 29 серпня 1954 року
- ↑ Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.
- ↑ Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни
- ↑ імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську
- ↑ Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна
- ↑ тут народилися Герман і Нонна
- ↑ жилистий