Ходирєв Михайло Федорович: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Ходирєвих
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 6: Рядок 6:
|день народження=
|день народження=
|рік народження=1891
|рік народження=1891
|місце народження=Мухино
|місце народження=Мухіно
|день смерті=
|день смерті=
|рік смерті=1958
|рік смерті=1958
|місце смерті=Песковка
|місце смерті=Пісківка
}}
}}
'''Ходирєв Михайло Федорович''' — машинист паровоза, секретарь партячейки в депо Шлаковая.
'''Ходирєв Михайло Федорович'''<ref>фотографія 29 серпня 1954 року</ref> — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова.
== Биография ==
Родился в селе Мухино Вятской губернии.


В Первую мировую и Гражданскую войны был машинистом бронепоездов. В частности «Красного бронепоезда № 2». [[Ходирєва Катерина Тимофіївна|Екатерина]] и Михаил встретились в Зуевке. Катерина пыталась добраться в свое имение в деревне Косино, а машинист Михаил со своим бронепоездом был в Зуевке на ремонте. В итоге Екатерина стала боевой спутницей Михаила и тоже поселилась на бронепоезде. Бронепоезд принимал участие в боях в Вятском и Пермском краях. Известен факт что бронепоезд, машинистом которого был Михаил, был разбит где-то в Пермском крае и за машинистами был организован специальный красный отряд, чтобы вывести их с территории белых<ref>Машинисты паровозов были в Красной армии на вес золота. Об этом говорит и быстрая демобилизация Ходырева Германа во время Великой Отечественной войны</ref>.
Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, [[Ходирєв Борис Михайлович|Борис]], [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна.
== Біографія ==
Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року.  


После Гражданской войны жили сначала в где-то в Пермском крае (предположительно в Соликамске, т.к. [[Ходырева, Галина Михайловна|Галина]] родилась в Соликамске), затем перебрались в Пермь (в Перми родился Борис)<ref>Есть также предположение, что Екатерина и Михаил (или Ходыревы и Баяндины) были знакомы еще до переезда Баяндиных в Вятский край. За это говорит тот факт что у вятских Ходыревых было много родственников в под Соликамском. И Михаил с Екатериной довольно часто бывали там в гостях, да и свою семейную жизнь они начинали где-то под Соликамском. (прим. Вильва находилась в 20 км от Соликамска и в 20 км от деревни Баяндина.)</ref>, затем в Зуевку, Кировской области (здесь родились Герман и Нонна).  
У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2».


Перед Финской войной Михаила Фёдоровича перевели в депо станции Шлаковая (пгт Песковка). [[Ходырева, Нина Михайловна|Нина]] и Галина к тому времени уже вышли замуж. Нина с мужем уехали в Москву, а Галина вернулась в Соликамск, где вышла замуж. Обе прожили в этих городах никуда не уезжая. Галина очень часто приезжала в Песковку, равно как и песковские родственники часто ездили в гости в Соликамск.
[[Ходирєва Катерина Тимофіївна|Катерина]]і Михайло зустрілися у Зуївці<ref>Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.</ref>. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих<ref>Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни</ref>.


Борис, [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] и Нонна обосновались в Песковке.
Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї<ref>імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську</ref>, потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом<ref>Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна</ref>, потім у Зуївку, Кіровській області<ref>тут народилися Герман і Нонна</ref>.


После войны был секретарем партийной ячейки подвижного состава (локомотивщики: машинисты, помощники машинистов и качегары).
Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська.


Михаил Фёдорович был очень влиятельным человеком в депо и на станции Шлаковая. Когда для железнодорожников стали строить так называемые "финские дома", он выхлопотал для Германа один из десяти строящихся домов.\
Борис, [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна влаштувалися у Пісківці.


[[Ходырева, Ольга Тимофеевна|Ольга Тимофеевна]] рассказывала: <blockquote>"...свекор был суровым, но справедливым мужчиной, высокого роста, сухощавый (жилистый), с дореволюционными замашками, сыновей ([[Ходырев, Борис Михайлович|Бориса]] и [[Ходырев, Герман Михайлович|Германа]]) чихвостил „мама не горюй“ не смотря на то что они уже и сами мужики были. А меня (Ольгу) все защитить хотел. Всегда спрашивал, не обижает ли Герман и помогает ли. В [[Ходырев, Владимир Германович|Володе]] души не чаял, все на ноге его качал...</blockquote>
Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари.
Из воспоминаний Ходырева Владимира Германовича:
<blockquote>В Соликамске и Березниках у Ходырева Михаила жили какие-то близкие родственники. Когда мы были в гостях у тети Гали, несколько раз ходили в какие-то гости в Соликамске и один раз ездили в Березники. У тети Гали я был два раза: один раз мы ездили всей семьей и один раз ездили с тетей Нонной, погостить и пообщаться Сашей<ref>Саша, сын тети Нонны, был отдан на воспитание тете Гале в Соликамск. Там он пошел в первый класс и только когда он перешел в седьмой класс его забрали назад в Песковку.</ref>. Саня рыдал на взрыд когда мы с его мамой уезжали назад. </blockquote>


== Примечания ==
Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються.
[[Категория:Ходыревы]] [[Категория:Ходырев, Михаил Фёдорович]]
 
Ольга Тимофіївна розповідала: <blockquote>...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий<ref>жилистий</ref>, з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У [[Ходирєв Володимир Германович|Володі]] душі не чув, все на нозі його гойдав...</blockquote>
Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича:
<blockquote>У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад. </blockquote>
 
==Примітки==

Поточна версія на 16:29, 21 лютого 2026

Ходирєв
Михайло Федорович
Ходирєв Михайло Федорович.jpg
Роки життя
 1891 —  1958
 місце народження  Мухіно
 місце смерті  Пісківка

Ходирєв Михайло Федорович[1] — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова.

Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, Борис, Герман та Нонна.

Біографія

Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року.

У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2».

Катеринаі Михайло зустрілися у Зуївці[2]. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих[3].

Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї[4], потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом[5], потім у Зуївку, Кіровській області[6].

Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська.

Борис, Герман та Нонна влаштувалися у Пісківці.

Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари.

Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються.

Ольга Тимофіївна розповідала:

...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий[7], з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У Володі душі не чув, все на нозі його гойдав...

Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича:

У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад.

Примітки

  1. ↑ фотографія 29 серпня 1954 року
  2. ↑ Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.
  3. ↑ Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни
  4. ↑ імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську
  5. ↑ Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна
  6. ↑ тут народилися Герман і Нонна
  7. ↑ жилистий
Отримано з http://xn--e1a.xn--j1amh/index.php?title=Ходирєв_Михайло_Федорович&oldid=9412