Ходирєв Михайло Федорович: відмінності між версіями

Поточна версія на 16:29, 21 лютого 2026

Ходирєв Михайло Федорович

Роки життя 1891 — 1958
місце народження	Мухіно
місце смерті	Пісківка

Ходирєв Михайло Федорович^[1] — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова.

Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, Борис, Герман та Нонна.

Біографія

Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року.

У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2».

Катеринаі Михайло зустрілися у Зуївці^[2]. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих^[3].

Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї^[4], потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом^[5], потім у Зуївку, Кіровській області^[6].

Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська.

Борис, Герман та Нонна влаштувалися у Пісківці.

Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари.

Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються.

Ольга Тимофіївна розповідала:

...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий^[7], з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У Володі душі не чув, все на нозі його гойдав...

Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича:

У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад.

Примітки

↑ фотографія 29 серпня 1954 року
↑ Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.
↑ Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни
↑ імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську
↑ Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна
↑ тут народилися Герман і Нонна
↑ жилистий

[1] фотографія 29 серпня 1954 року

[2] Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.

[3] Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни

[4] імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську

[5] Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна

[6] тут народилися Герман і Нонна

[7] жилистий

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 |день народження=
 |рік народження=1891
-|місце народження=Мухино
+|місце народження=Мухіно
 |день смерті=
 |рік смерті=1958
-|місце смерті=Песковка
+|місце смерті=Пісківка
 }}
-Ходырев Михаил Фёдорович\'\'\' — машинист паровоза, секретарь партячейки в депо Шлаковая.\n== Биография ==\n[[Файл:Мухино.jpg|thumb|right|200px|Мухино]]\nРодился в селе Мухино Вятской губернии.\n\nВ Гражданскую войну был машинистом бронепоездов. В частности «Красного бронепоезда № 2»\n\nЕкатерина и Михаил встретились в Зуевке. Катерина пыталась добраться в свое имение в деревне Косино, а машинист Михаил со своим бронепоездом был в Зуевке на ремонте. В итоге Екатерина стала боевой спутницей Михаила и тоже поселилась на бронепоезде. Бронепоезд принимал участие в боях в Вятском и Пермском краях. Известен факт что бронепоезд, машинистом которого был Михаил, был разбит где-то в Пермском крае и за машинистами был организован специальный красный отряд, чтобы вывести их с территории белых<ref>{{Шаблон:Властарь|\'\'\'\'\'Машинисты паровозов были в Красной армии на вес золота. Об этом говорит и быстрая демобилизация Ходырева Германа во время Великой Отечественной войны\'\'\'\'\'}}</ref>.\n\nПосле Гражданской войны жили сначала в где-то в Пермском крае (предположительно в Соликамске, т.к. [[Ходырева, Галина Михайловна|Галина]] родилась в Соликамске), затем перебрались в Пермь (в Перми родился Борис)<ref>{{Шаблон:Властарь|\'\'\'\'\'Есть также предположение, что Екатерина и Михаил (или Ходыревы и Баяндины) были знакомы еще до переезда Баяндиных в Вятский край. За это говорит тот факт что у вятских Ходыревых было много родственников в под Соликамском. И Михаил с Екатериной довольно часто бывали там в гостях, да и свою семейную жизнь они начинали где-то под Соликамском. (прим. Вильва находилась в 20 км от Соликамска и в 20 км от деревни Баяндина.)\'\'\'\'\'}}</ref>, затем в Зуевку, Кировской области (здесь родились Герман и Нонна). \n\nПеред Финской войной Михаила Фёдоровича перевели в депо станции Шлаковая (пгт Песковка). [[Ходырева, Нина Михайловна|Нина]] и Галина к тому времени уже вышли замуж. Нина с мужем уехали в Москву, а Галина вернулась в Соликамск, где вышла замуж. Обе прожили в этих городах никуда не уезжая. Галина очень часто приезжала в Песковку, равно как и песковские родственники часто ездили в гости в Соликамск.\n\nБорис, Герман и Нонна обосновались в Песковке.\n\nПосле войны был секретарем партийной ячейки подвижного состава (локомотивщики: машинисты, помощники машинистов и качегары). \n\nМихаил Фёдорович был очень влиятельным человеком в депо и на станции Шлаковая. Когда для железнодорожников стали строить так называемые \"финские дома\", он выхлопотал для Германа один из десяти строящихся домов.\n\n[[Ходырева, Ольга Тимофеевна|Ольга Тимофеевна]] рассказывала: <blockquote>\"...свекор был суровым, но справедливым мужчиной, высокого роста, сухощавый (жилистый), с дореволюционными замашками, сыновей ([[Ходырев, Борис Михайлович|Бориса]] и [[Ходырев, Герман Михайлович|Германа]]) чихвостил „мама не горюй“ не смотря на то что они уже и сами мужики были. А меня (Ольгу) все защитить хотел. Всегда спрашивал, не обижает ли Герман и помогает ли. В [[Ходырев, Владимир Германович|Володе]] души не чаял, все на ноге его качал...</blockquote>\n\nИз воспоминаний Ходырева Владимира Германовича:\n<blockquote>В Соликамске и Березниках у Ходырева Михаила жили какие-то близкие родственники. Когда мы были в гостях у тети Гали, несколько раз ходили в какие-то гости в Соликамске и один раз ездили в Березники. У тети Гали я был два раза: один раз мы ездили всей семьей и один раз ездили с тетей Нонной, погостить и пообщаться Сашей<ref>Саша, сын тети Нонны, был отдан на воспитание тете Гале в Соликамск. Там он пошел в первый класс и только когда он перешел в седьмой класс его забрали назад в Песковку.</ref>. Саня рыдал на взрыд когда мы с его мамой уезжали назад. </blockquote>\n\n== Примечания ==\n{{примечания}}\n[[Категория:Ходыревы]]','utf-8'),(4942,'','utf-8'),(4943,'\n[[Категория:Ходырев, Михаил Фёдорович]]','utf-8'
+'''Ходирєв Михайло Федорович'''<ref>фотографія 29 серпня 1954 року</ref> — машиніст паровоза, секретар партосередку в депо Шлакова.
+Батько Ходирєв, Федір Ілліч. Брат Ходирєв Дмитро Федорович (26.10.1893-02.02.1962). Дружина Катерина Тимофіївна. Діти Ніна, Галина, [[Ходирєв Борис Михайлович|Борис]], [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна.
+== Біографія ==
+Народився у селі Мухіно Вятської губернії 1891 року.
+У Першу світову та Громадянську війни був машиністом бронепоїздів. Зокрема «Червоного бронепоїзда №2».
+[[Ходирєва Катерина Тимофіївна|Катерина]]і Михайло зустрілися у Зуївці<ref>Не пізніше 1913 року, оскільки достеменно відомо що Ніна та Галина старші сестри, а Борис народився 1916 року.</ref>. Катерина намагалася дістатися свого маєтку в селі Косине, а машиніст Михайло зі своїм бронепоїздом був у Зуївці на ремонті. У результаті Катерина стала бойовою супутницею Михайла і також оселилася на бронепоїзді. Бронепоїзд брав участь у боях у Вятському та Пермському краях. Відомий факт, що бронепоїзд, машиністом якого був Михайло, був розбитий десь у Пермському краї і за машиністами був організований спеціальний червоний загін, щоб вивести їх з території білих<ref>Машиністи паровозів були в Червоній армії на вагу золота. Про це говорить і швидка демобілізація Ходирєва Германа під час Другої світової війни</ref>.
+Після Громадянської війни жили спочатку в десь у Пермському краї<ref>імовірно в Солікамську, тому що Галина народилася в Солікамську</ref>, потім перебралися в Перм (у Пермі народився Борис). За це говорить той факт, що у в'ятських Ходирових було багато родичів під Солікамськом. І Михайло з Катериною досить часто бували там у гостях, та й своє сімейне життя вони починали десь під Солікамськом<ref>Вільва знаходилася за 20 км від Солікамська і за 20 км від села Баяндіна</ref>, потім у Зуївку, Кіровській області<ref>тут народилися Герман і Нонна</ref>.
+Перед Фінською війною Михайла Федоровича перевели до депо станції Шлакова смт Пісківка. Ніна та Галина на той час уже вийшли заміж. Ніна з чоловіком поїхали до Москви, а Галина повернулася до Солікамська, де вийшла заміж. Обидві прожили у цих містах нікуди не їдучи. Галина дуже часто приїжджала до Пісківки, так само як і пісківські родичі часто їздили в гості до Солікамська.
+Борис, [[Ходирєв Герман Михайлович|Герман]] та Нонна влаштувалися у Пісківці.
+Після війни був секретарем партійного осередку рухомого складу. Локомотивники: машиністи, помічники машиністів та качегари.
+Михайло Федорович був дуже впливовою людиною в депо та на станції Шлакова. Коли для залізничників почали будувати так звані "фінські будинки", він виклопотав для Германа один з десяти будинків, що будуються.
+Ольга Тимофіївна розповідала: <blockquote>...свекор був суворим, але справедливим чоловіком, високого зросту, сухорлявий<ref>жилистий</ref>, з дореволюційними замашками, синів (Бориса та Германа) чхвостив "мама не горюй" хоча вони вже й самі мужики були. А мене (Ольгу) все захистити хотів. Завжди питав, чи не ображає Герман і чи допомагає. У [[Ходирєв Володимир Германович|Володі]] душі не чув, все на нозі його гойдав...</blockquote>
+Зі спогадів Ходирєва Володимира Германовича:
+<blockquote>У Солікамську та Березниках у Ходирєва Михайла жили якісь близькі родичі. Коли ми були в гостях у тітки Галі, кілька разів ходили в якісь гості у Солікамську та один раз їздили до Березників. У тітки Галі я був двічі: один раз ми їздили всією сім'єю і один раз їздили з тіткою Нонною, погостювати і поспілкуватися Сашком Саша, син тітки Нонни, був відданий на виховання тітці Галі в Солікамськ. Там він пішов у перший клас і тільки коли він перейшов до сьомого класу його забрали назад до Пісковки.</ref>. Саня плакав коли ми з його мамою від'їжджали назад. </blockquote>
+==Примітки==

Ходирєв Михайло Федорович: відмінності між версіями

Поточна версія на 16:29, 21 лютого 2026

Біографія

Примітки

Навігаційне меню

Пошук