Агармиш: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Ходирєвих
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Володимир Ходирєв перейменував сторінку з Агармыш на Агармиш)
 
(Не показано 13 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
Агармыш
[[File:Агармиш P1000892.JPG|260px|thumb|right|45°02′38″ с. ш. 35°03′07″ в. д.]]
Агармыш
Агармыш P1000892.JPG
45°02′38″ с. ш. 35°03′07″ в. д. (G) (O)
Высшая точка
г. Большой Агармыш (высота 722,5 м. над у.м.)


Расположение
{{Основна стаття|Ходирєви — Крим|Ходирєви — Агармиш}}
Восточная часть главной гряды Крымских гор


Протяжённость
'''Агармиш''' (кримськотат. Ağarmış) — гірський масив у Криму, найсхідніша частина головної гряди Кримських гір, пам'ятка природи республіканського значення (з 1975 року). Розташовується поруч із містом Старий Крим.
около 8 км.


Породы
Вища точка - м. Великий Агармиш (висота 722,5 м над у.м.)
известняк, конгломераты


Агармы́ш (укр. Агармиш, крымскотат. Ağarmış) — горный массив в Крыму, самая восточная часть главной гряды Крымских гор, памятник природы республиканского значения (с 1975 года). Располагается рядом с городом Старый Крым.
Східна частина головної гряди Кримських гір


Содержание
Протяжність – близько 8 км.
1 Общая информация
2 Топонимика
3 История и Агармыш
4 Пещеры Агармыша
5 Агармышский лес
6 Источники Агармыша
7 Красная книга Агармыша
8 Экологическая обстановка
9 Интересные факты
10 Ссылки
11 Примечания
Общая информация
Высшая точка — гора Большой Агармыш (высота 722,5 м над у. м.). Это обособленный массив, идущий с юго-запада на северо-восток, протяженностью около восьми километров. Имеет несколько вершин: г. Большой Агармыш (722,5 м), г. Лысый Агармыш (точная высота неизвестна в связи с карьерными работами), г. Малый Агармыш (665 м), г. Шпиль (491 м), г. Фантальная (413 м), г. Боченко (425 м).


Топонимика
Породи - вапняк, конгломерати
Массив Агармыш (с крымскотатарского ağarmış — «побелевший», «побледневший», «поседевший») имеет и другие названия: Большой Агармыш, Агермиш, Агирмиш-Даги. Лысый Агармыш (Таз-Агармыш) (на крымскотатарском таз означает «лысый»). Малый Агармыш (Хадыр-Оба, Кадрион, Османчугская гора; Хадыр — мужское имя, Османчик — бывшее название села Холодовка). С запада к Агармышу примыкают горы Бака-Таш и двухвершинный Яман-Таш — Большой и Малый (на крымскотатарском языке baqa — «лягушка», taş — «камень», yaman — «плохой», «злой»).


== Загальна інформація ==
Найвища точка - гора Великий Агармиш (висота 722,5 м над у. м.). Це відокремлений масив, що йде з південного заходу на північний схід, завдовжки близько восьми кілометрів. Має кілька вершин: м. Великий Агармиш (722,5 м), м. Лисий Агармиш (точна висота невідома у зв'язку з кар'єрними роботами), м. Малий Агармиш (665 м), м. Шпіль (491 м), м. Фантальна (413 м), м. Боченко (425 м).


Массив Агармыш (вид из Лесной Поляны); слева г. Шпиль, справа г. Большой Агармыш; за ним видна покрытая лесом г. Малый Агармыш
== Топоніміка ==
История и Агармыш
Масив Агармиш (з кримськотатарського ağarmış — «побілілий», «зблідлий», «посивілий») має й інші назви: Великий Агармиш, Агерміш, Агірміш-Дагі. Лисий Агармиш (Таз-Агармиш) (на кримськотатарському таз означає «лисий»). Малий Агармиш (Хадир-Оба, Кадріон, Османчузька гора; Хадир - чоловіче ім'я, Османчик - колишня назва села Холодівка). Із заходу до Агармиша примикають гори Бака-Таш і двовершинний Яман-Таш — Великий і Малий (кримськотатарською мовою baqa — «жаба», taş — «камінь», yaman — «поганий», «злий»).
В долине под Агармышем в 1956—1959 годах экспедиция Т. Н. Кругликовой (АН СССР) г. Москвы нашла стоянку первобытного человека, ее возраст 50-70 тыс. лет. На встрече с жителями города Старый Крым, профессор М. Крамаровский сказал, что уже 14 000 лет здесь постоянно живут люди. В средние века от водосборных галерей Агармыша в долину к городу Солхат были проведены глинянные водопроводы. Таким образом Агармыш способствовал процветанию средневекового города. Часть «галерейки» (так называют местные жители старинный галерейный водопровод) функционирует до сих пор. На самом Агармыше сохранились остатки крепостной стены древнего Солхата. Именно отсюда начинал свою топографическую съемку А. Л. Бертье-Делагард в 1925 г. для определения границ древнего города.


Пещеры Агармыша
Агармыш — классический карст средиземноморского типа. Вода, растворяя верхнеюрские известняки, образует разнообразные гроты, колодцы, шахты, пещеры.


tumbs
Масив Агармиш (вид із Лісової Поляни); ліворуч м. Шпіль, праворуч м. Великий Агармиш; за ним видно покриту лісом м. Малий Агармиш
Пещера «Бездонный колодец» (колодец Чингиз-хана, Хулах-ерным (ухо земли). Вход в пещеру закрыт железобетонной плитой. Во время исследования в 1964 году была определена глубина (42 м), ширина дна (10,4 м х 5,7 м) и наличие газа на глубине. По высокому содержанию углекислого газа и метана Бездонная — единственная в Крыму. Средняя температура +8 °C. Относится к 1 классу сложности и труднодоступности.
== Історія та Агармиш ==
Пещера «Глубокая» — самая большая. Высшая категория сложности. Закрыта для посещения.
У долині під Агармишем в 1956-1959 роках експедиція Т. Н. Круглікової (АН СРСР) м. Москви знайшла стоянку первісної людини, її вік 50-70 тис. років. На зустрічі з жителями міста Старий Крим професор М. Крамаровський сказав, що вже 14 000 років тут постійно живуть люди. У середні віки від водозбірних галерей Агармиша в долину до міста Солхат було проведено глиняні водопроводи. Таким чином, Агармиш сприяв процвітанню середньовічного міста. Частина "галерейки" (так називають місцеві жителі старовинний галерейний водопровід) функціонує досі. На Агармиші збереглися залишки фортечної стіни стародавнього Солхата. Саме звідси розпочинав свою топографічну зйомку А. Л. Бертьє-Делагард у 1925 р. для визначення меж древнього міста.
Пещера «Драконья нора». Находится над Дерипнольной балкой Большого Агармыша Здесь в 1941—1983 гг. ленинградскими археологами было найдено таврское святилище.
Пещера «Заячья нора» длина 5 метров, глубина 1 метр.
Пещера «Каменный мешок» имеет глубину 6 метров.
Пещера «Комариная» Длина 10 метров.
Пещера «Лисий хвост». Расположена в Волчьем яру. В 1905 г. в ней была типография социал-демократов, в 1943 г. здесь был партизанский оружейный склад.
Пещера «Ломоносова» — самая длинная. Глубина 120 метров. Открыта в 1986 году. Высшей категория сложности. Закрыта для посещения.
Пещера «Медвежье ухо» имеет размеры 3х4 метра, но в ней постоянно холодный воздух.
Пещера «Маска» Протяженность от входа около 10 метров, глубина — 2 метра. Находится в Волчьем яру. Наскальные рисунки в виде масок подтверждают, что это место было святилищем тавров. Относится ко второй категории сложности.
Пещера «Паучья» находится на северном склоне Агармыша.
Пещера «Погреб» находится на горе Шпиль (напротив Грушевки около Симферопольского карьера). В 1861 г. здесь был найден клад с драгоценностями.
Пещера «Стонущая» Глубина 42 метра. Постоянно падающие с потолка капли издают звуки похожие на стоны. На дне есть озеро глубиной 0,5 метра. Пещера труднодоступна и труднопроходима.
Агармышский лес
Агармышскому лесу более 200 лет. В 1964 году объявлен заповедным.[1] Бук, дуб, граб — основная составляющая старокрымского леса. В том же 1964 году крымский бук, также взят под охрану. Здесь встречается редкий вид граба — граб восточный, произрастая в основном в виде кустарниковых форм. Встречается 2 разновидности дуба: пушистый и скальный.


На Агармыше можно проследить границу между областями произрастания двух видов бука: восточного и лесного, которые в результате естественной гибридизации образуют много переходных форм. Также здесь можно встретить ясень, вяз, липу, клен, а из кустарников — кизил, лещину, боярышник, скумпию. Южный склон Агармыша довольно плотно покрыт зарослями состоящими из можжевельника пирамидального, барбариса, терновника, шиповника, ежевики. Можжевельник высокий и подснежник складчатый являются реликтами третичного периода.
== Печери Агармиша ==
{{Основна стаття|Ходирєви — Печери Криму}}
Агармиш – класичний карст середземноморського типу. Вода, розчиняючи верхньоюрські вапняки, утворює різноманітні гроти, колодязі, шахти, печери.


А в самом низу этого склона, сразу за трассой Симферополь-Керчь, находится большой искусственный сосновый бор, посадка которого началась еще до Великой отечественной войны и была продолжена после ее окончания.
* Печера «Бездонна криниця» (криниця Чингіз-хана, Хулах-ерним (вухо землі). Вхід до печери закритий залізобетонною плитою. Під час дослідження у 1964 році була визначена глибина (42 м), ширина дна (10,4 м х 5) ,7 м) та наявність газу на глибині За високим вмістом вуглекислого газу та метану Бездонна — єдина в Криму Середня температура +8 ° C. Належить до 1 класу складності та важкодоступності.
* Печера «Глибока» - найбільша. Найвища категорія складності. Закрито для відвідування.
* Печера «Драконя нора». Знаходиться над Дерипнольною балкою Великого Агармиша Тут у 1941—1983 роках. ленінградськими археологами знайшли таврське святилище.
* Печера «Заяча нора» довжина 5 метрів, глибина 1 метр.
* Печера «Кам'яний мішок» має глибину 6 метрів.
* Печера «Комарина» Довжина 10 метрів.
* Печера «Лисий хвіст». Розташована у Вовчому яру. У 1905 р. у ній була друкарня соціал-демократів, у 1943 р. тут був партизанський склад зброї.
* Печера «Ломоносова» - найдовша. Глибина 120 метрів. Відкрита у 1986 році. Вища категорія складності. Закрито для відвідування.
* Печера «Ведмеже вухо» має розміри 3х4 метри, але в ній постійно холодне повітря.
* Печера "Маска" Протяжність від входу близько 10 метрів, глибина - 2 метри. Знаходиться у Вовчому яру. Наскельні малюнки як масок підтверджують, що це місце було святилищем таврів. Належить до другої категорії складності.
* Печера «Павуча» знаходиться на північному схилі Агармиша.
* Печера «Погріб» знаходиться на горі Шпіль (напроти Грушівки біля Сімферопольського кар'єру). У 1861 р. тут було знайдено скарб із коштовностями.
* Печера «Стопляча» Глибина 42 метри. Краплі, що постійно падають зі стелі, видають звуки схожі на стогін. На дні є озеро завглибшки 0,5 метра. * Печера важкодоступна і важкопрохідна.


== Агармиський ліс ==
Агармиському лісу понад 200 років. У 1964 року оголошено заповідним.[1] Бук, дуб, граб – основна складова старокримського лісу. У тому ж 1964 році кримський бук також взятий під охорону. Тут зустрічається рідкісний вид граба - східний граб, виростаючи в основному у вигляді чагарникових форм. Зустрічається 2 різновиди дуба: пухнастий та скельний.


Вид с Агармыша на Старый Крым.
На Агармиші можна простежити кордон між областями зростання двох видів бука: східного і лісового, які в результаті природної гібридизації утворюють багато перехідних форм. Також тут можна зустріти ясен, в'яз, липу, клен, а з чагарників — кизил, ліщину, глід, скумпію. Південний схил Агармиша досить щільно покритий чагарниками, що складаються з ялівцю пірамідального, барбарису, терну, шипшини, ожини. Ялівець високий і проліск складчастий є реліктами третинного періоду.


А в самому низу цього схилу, одразу за трасою Сімферополь-Керч, знаходиться великий штучний сосновий бір, посадка якого розпочалася ще до Великої Вітчизняної війни та була продовжена після її закінчення.
<gallery mode="packed" heights="160px" caption="Підпис">
File:Agarmysh1.jpg|Перегляд Агармиш на Старий Крим.
File:AgarmyshP1010074.JPG|Вид на Агарміш з Лісової Поляни
File:Agarmysh2.JPG|Агармиський ліс на північному схилі.
File:Agarmysh3.JPG|Агармиський ліс на східному схилі.
File:Agarmysh rodnichok.JPG|Родничок
</gallery>


Агармышский лес на северном склоне.
== Джерела Агармиша ==
Агармиш – важливе місце формування водних ресурсів східного Криму. Численні джерела роблять цей регіон одним із самих водних. Карстові порожнини збирають воду, яка потім виходить назовні у всіх схилів масиву. На півночі виходить найпотужніший джерело Агармиша - Су-Баш. На півдні є численні джерела та джерела, які течуть у місто. Частина цих джерел збирається до старого галерейного водопроводу. Найвідомішим джерелом південного схилу є Малий Чокрак (Молла-Чокрак). Води з північно-східної частини масиву (Таз-Агармиш) виходять на поверхню численними джерелами в районі села Кринички, які дають початок річці Кхоур-Джила.


== Червона книга Агармиша ==
Ожин гребінчастий
Цикламен Кузнєцова
Пролісок складчастий
Деякі види півонії (тонколистий, Біберштейн та ін.)
Деякі види ялівцю (високий, пірамідальний, деревоподібний).
Бук - східний та лісовий (звичайний).
== Екологічна обстановка ==
Східне закінчення головної гряди Кримських гір є повітряним колодязем із висхідними повітряними потоками, які впливають на клімат великої території Євразії (Туреччини, Ізраїлю, Греції, Італії...) Зокрема над масивом Агармиш сходяться чотири пожадливі потоки: західний гірський; південний із Чорного моря; східний потік кримських степів та північний з Азовського моря.


Агармышский лес на восточном склоне.
За час існування гірських кар'єрів на Агармиші відбулися значні зміни екологічної обстановки як у цьому регіоні, так і в регіоні впливу. Висота Лисого Агармиша зменшилася не менш як на 70 м, що в свою чергу вплинуло на розподіл повітряних потоків. Постійні вибухи в кар'єрах призводять до тектонічних зсувів у скельних породах масиву, внаслідок чого відбуваються обвали в карстових порожнинах Агармиша, які змінюють напрямки течій у підземних річках. Деякі джерела зникають, оскільки водяні пласти, які живлять ці джерела, йдуть глибше під землю. Зникнення водяних пластів веде своєю чергою до засихання цілих частин лісу.


Источники Агармыша
== Цікаві факти ==
Агармыш — важное место формирования водных ресурсов восточного Крыма. Многочисленные источники делают этот регион одним из самых водных. Карстовые полости собирают воду, которая потом выходит наружу у всех склонов массива. На севере выходит самый мощный источник Агармыша — Су-Баш. На юге имеются многочисленные источники и родники, которые текут в город. Часть этих источников собирается в старый галерейный водопровод. Самым известным источником южного склона является Малый Чокрак (Молла-Чокрак). Во́ды с север-восточной части массива (Таз-Агармыш) выходят на поверхность многочисленными родниками в районе села Кринички, которые в свою очередь дают начало реке Кхоур-Джила.
На Лисому Агармиші знімалися деякі сцени з фільмів «9 рота» (2005 р.) та «Заселений острів» (2008 р.) режисера Федора Бондарчука.
Існує легенда, згідно з якою саме в печерах Агармиша заховано намисто французької королеви, вкрадене в 1777 [[Ла Мотт, Жанна|Жанною Валуа де ла Мотт]].


Красная книга Агармыша
На Агармиші іноді трапляється цікаве атмосферне явище - [[Летійський туман]].
Ежевик гребенчатый
[[Категорія:Старий Крим]][[Категорія:Місця]][[Категорія:Крим]]
Цикламен Кузнецова
Подснежник складчатый
Некоторые виды пионов (тонколистный, Биберштейна и др.)
Некоторые виды можжевельника (высокий, пирамидальный, древовидный).
Бук — восточный и лесной (обыкновенный).
Экологическая обстановка
Восточное окончание главной гряды Крымских гор является воздушным колодцем с восходящими воздушными потоками, которые влияют на климат большой территории Евразии (Турции, Израиля, Греции, Италии...) В частности над массивом Агармыш сходятся четыре вождушных потока: западный горный; южный с Черного моря; восточный поток крымских степей и северный с Азовского моря.
 
За время существования горных карьеров на Агармыше произошли значительные изменения экологической обстановки, как в данном регионе, так и в регионе влияния. Высота Лысого Агармыша уменьшилась не менее чем на 70 м, что в свою очередь повлияло на распределение воздушных потоков. Постоянные взрывы в карьерах приводят к тектоническим смещениям в скальных породах массива, в результате чего происходят обвалы в карстовых полостях Агармыша, которые изменяют направления течений в подземных реках. Некоторые родники исчезают, так как водяные пласты, питающие эти родники, уходят глубже под землю. Исчезновение водяных пластов ведет в свою очередь к засыханию целых частей леса.
 
Интересные факты
На Лысом Агармыше снимались некоторые сцены из фильмов «9 рота» (2005 г.) и «Обитаемый остров» (2008 г.) режиссёра Фёдора Бондарчука.
Существует легенда, согласно которой именно в пещерах Агармыша спрятано ожерелье французской королевы, украденное в 1777 г. Жанной Валуа де ла Мотт.[2].
На Агармыше иногда встречается интересное атмосферное явление - Летийский туман.
[[Категорія:Місця]]

Поточна версія на 18:54, 31 жовтня 2025

45°02′38″ с. ш. 35°03′07″ в. д.

Докладніше: Ходирєви — Крим, Ходирєви — Агармиш.

Агармиш (кримськотат. Ağarmış) — гірський масив у Криму, найсхідніша частина головної гряди Кримських гір, пам'ятка природи республіканського значення (з 1975 року). Розташовується поруч із містом Старий Крим.

Вища точка - м. Великий Агармиш (висота 722,5 м над у.м.)

Східна частина головної гряди Кримських гір

Протяжність – близько 8 км.

Породи - вапняк, конгломерати

Загальна інформація

Найвища точка - гора Великий Агармиш (висота 722,5 м над у. м.). Це відокремлений масив, що йде з південного заходу на північний схід, завдовжки близько восьми кілометрів. Має кілька вершин: м. Великий Агармиш (722,5 м), м. Лисий Агармиш (точна висота невідома у зв'язку з кар'єрними роботами), м. Малий Агармиш (665 м), м. Шпіль (491 м), м. Фантальна (413 м), м. Боченко (425 м).

Топоніміка

Масив Агармиш (з кримськотатарського ağarmış — «побілілий», «зблідлий», «посивілий») має й інші назви: Великий Агармиш, Агерміш, Агірміш-Дагі. Лисий Агармиш (Таз-Агармиш) (на кримськотатарському таз означає «лисий»). Малий Агармиш (Хадир-Оба, Кадріон, Османчузька гора; Хадир - чоловіче ім'я, Османчик - колишня назва села Холодівка). Із заходу до Агармиша примикають гори Бака-Таш і двовершинний Яман-Таш — Великий і Малий (кримськотатарською мовою baqa — «жаба», taş — «камінь», yaman — «поганий», «злий»).


Масив Агармиш (вид із Лісової Поляни); ліворуч м. Шпіль, праворуч м. Великий Агармиш; за ним видно покриту лісом м. Малий Агармиш

Історія та Агармиш

У долині під Агармишем в 1956-1959 роках експедиція Т. Н. Круглікової (АН СРСР) м. Москви знайшла стоянку первісної людини, її вік 50-70 тис. років. На зустрічі з жителями міста Старий Крим професор М. Крамаровський сказав, що вже 14 000 років тут постійно живуть люди. У середні віки від водозбірних галерей Агармиша в долину до міста Солхат було проведено глиняні водопроводи. Таким чином, Агармиш сприяв процвітанню середньовічного міста. Частина "галерейки" (так називають місцеві жителі старовинний галерейний водопровід) функціонує досі. На Агармиші збереглися залишки фортечної стіни стародавнього Солхата. Саме звідси розпочинав свою топографічну зйомку А. Л. Бертьє-Делагард у 1925 р. для визначення меж древнього міста.

Печери Агармиша

Докладніше: Ходирєви — Печери Криму.
Агармиш – класичний карст середземноморського типу. Вода, розчиняючи верхньоюрські вапняки, утворює різноманітні гроти, колодязі, шахти, печери.

  • Печера «Бездонна криниця» (криниця Чингіз-хана, Хулах-ерним (вухо землі). Вхід до печери закритий залізобетонною плитою. Під час дослідження у 1964 році була визначена глибина (42 м), ширина дна (10,4 м х 5) ,7 м) та наявність газу на глибині За високим вмістом вуглекислого газу та метану Бездонна — єдина в Криму Середня температура +8 ° C. Належить до 1 класу складності та важкодоступності.
  • Печера «Глибока» - найбільша. Найвища категорія складності. Закрито для відвідування.
  • Печера «Драконя нора». Знаходиться над Дерипнольною балкою Великого Агармиша Тут у 1941—1983 роках. ленінградськими археологами знайшли таврське святилище.
  • Печера «Заяча нора» довжина 5 метрів, глибина 1 метр.
  • Печера «Кам'яний мішок» має глибину 6 метрів.
  • Печера «Комарина» Довжина 10 метрів.
  • Печера «Лисий хвіст». Розташована у Вовчому яру. У 1905 р. у ній була друкарня соціал-демократів, у 1943 р. тут був партизанський склад зброї.
  • Печера «Ломоносова» - найдовша. Глибина 120 метрів. Відкрита у 1986 році. Вища категорія складності. Закрито для відвідування.
  • Печера «Ведмеже вухо» має розміри 3х4 метри, але в ній постійно холодне повітря.
  • Печера "Маска" Протяжність від входу близько 10 метрів, глибина - 2 метри. Знаходиться у Вовчому яру. Наскельні малюнки як масок підтверджують, що це місце було святилищем таврів. Належить до другої категорії складності.
  • Печера «Павуча» знаходиться на північному схилі Агармиша.
  • Печера «Погріб» знаходиться на горі Шпіль (напроти Грушівки біля Сімферопольського кар'єру). У 1861 р. тут було знайдено скарб із коштовностями.
  • Печера «Стопляча» Глибина 42 метри. Краплі, що постійно падають зі стелі, видають звуки схожі на стогін. На дні є озеро завглибшки 0,5 метра. * Печера важкодоступна і важкопрохідна.

Агармиський ліс

Агармиському лісу понад 200 років. У 1964 року оголошено заповідним.[1] Бук, дуб, граб – основна складова старокримського лісу. У тому ж 1964 році кримський бук також взятий під охорону. Тут зустрічається рідкісний вид граба - східний граб, виростаючи в основному у вигляді чагарникових форм. Зустрічається 2 різновиди дуба: пухнастий та скельний.

На Агармиші можна простежити кордон між областями зростання двох видів бука: східного і лісового, які в результаті природної гібридизації утворюють багато перехідних форм. Також тут можна зустріти ясен, в'яз, липу, клен, а з чагарників — кизил, ліщину, глід, скумпію. Південний схил Агармиша досить щільно покритий чагарниками, що складаються з ялівцю пірамідального, барбарису, терну, шипшини, ожини. Ялівець високий і проліск складчастий є реліктами третинного періоду.

А в самому низу цього схилу, одразу за трасою Сімферополь-Керч, знаходиться великий штучний сосновий бір, посадка якого розпочалася ще до Великої Вітчизняної війни та була продовжена після її закінчення.

  • Підпис
  • Перегляд Агармиш на Старий Крим.

    Перегляд Агармиш на Старий Крим.

  • Вид на Агарміш з Лісової Поляни

    Вид на Агарміш з Лісової Поляни

  • Агармиський ліс на північному схилі.

    Агармиський ліс на північному схилі.

  • Агармиський ліс на східному схилі.

    Агармиський ліс на східному схилі.

  • Родничок

    Родничок

Джерела Агармиша

Агармиш – важливе місце формування водних ресурсів східного Криму. Численні джерела роблять цей регіон одним із самих водних. Карстові порожнини збирають воду, яка потім виходить назовні у всіх схилів масиву. На півночі виходить найпотужніший джерело Агармиша - Су-Баш. На півдні є численні джерела та джерела, які течуть у місто. Частина цих джерел збирається до старого галерейного водопроводу. Найвідомішим джерелом південного схилу є Малий Чокрак (Молла-Чокрак). Води з північно-східної частини масиву (Таз-Агармиш) виходять на поверхню численними джерелами в районі села Кринички, які дають початок річці Кхоур-Джила.

Червона книга Агармиша

Ожин гребінчастий Цикламен Кузнєцова Пролісок складчастий Деякі види півонії (тонколистий, Біберштейн та ін.) Деякі види ялівцю (високий, пірамідальний, деревоподібний). Бук - східний та лісовий (звичайний).

Екологічна обстановка

Східне закінчення головної гряди Кримських гір є повітряним колодязем із висхідними повітряними потоками, які впливають на клімат великої території Євразії (Туреччини, Ізраїлю, Греції, Італії...) Зокрема над масивом Агармиш сходяться чотири пожадливі потоки: західний гірський; південний із Чорного моря; східний потік кримських степів та північний з Азовського моря.

За час існування гірських кар'єрів на Агармиші відбулися значні зміни екологічної обстановки як у цьому регіоні, так і в регіоні впливу. Висота Лисого Агармиша зменшилася не менш як на 70 м, що в свою чергу вплинуло на розподіл повітряних потоків. Постійні вибухи в кар'єрах призводять до тектонічних зсувів у скельних породах масиву, внаслідок чого відбуваються обвали в карстових порожнинах Агармиша, які змінюють напрямки течій у підземних річках. Деякі джерела зникають, оскільки водяні пласти, які живлять ці джерела, йдуть глибше під землю. Зникнення водяних пластів веде своєю чергою до засихання цілих частин лісу.

Цікаві факти

На Лисому Агармиші знімалися деякі сцени з фільмів «9 рота» (2005 р.) та «Заселений острів» (2008 р.) режисера Федора Бондарчука. Існує легенда, згідно з якою саме в печерах Агармиша заховано намисто французької королеви, вкрадене в 1777 Жанною Валуа де ла Мотт.

На Агармиші іноді трапляється цікаве атмосферне явище - Летійський туман.

Отримано з http://xn--e1a.xn--j1amh/index.php?title=Агармиш&oldid=8942