Ходирєв — Черський

Черський — селище міського типу на крайньому північному сході Якутії.

Наприкінці квітня 1990 року на пропозицію отця Сніжани Силової Геннадія Івановича, поїхав у селище Черський. Спочатку для того, щоб заробити, а потім залишитися як керівник агітбригади, для роботи з корінними народами Півночі. Тобто. планувалося що до 1 вересня потрібно облаштувати пропоноване житло і перевезти сюди сім'ю. Я починав з вантажника Зеленомиського порту, а трохи пізніше влаштувався ще й у "Колимбуд" по акордному підряду зварником. Вдень я працював вантажником, а вночі зварювальником. Це дуже цікавий період мого життя хоч він і тривав трохи більше 4 місяців.

Сонячне затемнення

22 липня 1990 року на північних теренах СРСР спостерігалося повне затемнення сонця. У Черському хмарність не дозволила провести спостереження. Перед безперервним дощем усі були безсилі. Треба сказати, що тут крім москвичів були вчені з Абастумані, Києва, Харкова, Одеси, Нижнього Новгорода, а також аматорські та туристичні групи зі США, Франції, Німеччини, Нідерландів, Чехословаччини та Японії. З багатьма познайомилися у процесі спостережень. За дорученням Геннадія Івановича супроводжував групу з Японії. За моїми спостереженнями японцям цікавішим був побут населення Черського, ніж затемнення. На допомогу прийшли авіатори, що мобілізували всі наявні у них транспортні засоби: літаки АН-26 та ІЛ-14 і вертольоти. На жаль, останні не змогли пробити багатокілометрову товщу хмар. Подолати цей бар'єр змогли чотири літаки, які, піднявши у повітря всіх - і професіоналів, і любителів, досягли висоти, де небо було абсолютно чистим.

Оскільки Сонце знаходилося порівняно високо над горизонтом, доводилося лягати на підлогу літака або приймати химерні пози, щоб налаштуватися на корону через ілюмінатори. При цьому апаратура, на підготовку та юстування якої минули роки, залишилася невикористаною на Землі. Тільки один з гелікоптерів, на борту якого знаходилася експедиція Абастуманської обсерваторії, зміг знайти розрив у хмарах, і вчені змогли виконати частину своєї програми. А експедиція ІЗМІРАН та чехословацькі астрономи, що летіли на одному літаку, змогли сфотографувати спектр свічення атмосфери під час затемнення. Увечері для гостей були влаштовані колоритні юкагірські посиденьки в чумах. Ми з Геннадієм Івановичем опинилися в одній чумі разом. Чудова програма танцювального ансамблю, чудова юкагірська кухня зі знаменитою юколою.

Северный латифундиец

Трохи згодом Геннадій Іванович запропонував мені роботу керівником агітбригади при управлінні культури сел. Черського. Черська агітбригада мала у своєму арсеналі великий запас техніки: гелікоптер, всюдихід, катер, човни, кінопрокатна техніка, звукова сценічна апаратура, музичні інструменти та багато іншого. При цьому відділ культури виділяв обладнану двокімнатну квартиру на другому поверсі в Зеленому Мисі, 4 кілометрах від міста і дачну ділянку на березі річки Пантелеїхи в сорока км., причому сказано: «Володя! Ось звідси по березі десять кілометрів і на північ до самого океану!»

«Божевільні» гроші

Завдяки двом роботам мені вдалося заробити хороші гроші, близько 8 тисяч рублів. Як ми з Ірою припускали на машину чи копійку за 5500 чи шістку за 7200. Якраз підходила моя черга на машину. І ще я продав свою чеську гітару «Кремону» за 100 рублів (нова коштувала 60) і хотів купити в Москві німецьку «Музиму» яка якраз і коштувала 100 рублів. Прилетів до Москви з'ясував що «Музима» вже коштувала в межах 500 рублів. Поки дістався до Енергодару ціна машини „копійки“ зросла до 25 тисяч. У СРСР у цей час обговорювалися економічні програми „500 днів“ та „шокова економічна терапія“. Під цей шум ціни різко поповзли нагору. Рятуючи мій заробіток та наші заощадження ми встигли купити два набори дитячих латиських меблів білого кольору.

Фотоогляд

• Черський
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•