Ходирєв — Болгарія: відмінності між версіями

Матеріал з Енциклопедія Ходирєвих
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показано 8 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
(819,'{{основная статья|Ходыревы в Болгарии|Ходыревы в Калофере}}\n\'\'\'Ходырев в Болгарии\'\'\' — автобусный тур в 6 по 13 июля 1994 года в составе делегации Запорожской АЭС на празднование 20-летия Козлодуйской АЭС.\n\nКроме Козлодуя мы посетили Плевен, Тырново, Габрово, Шипку, Калофер. \n\n== Краткое описание ==\nВ делегацию входило около 20 человек работников ЗАЭС. Помню некоторые фамилии: Климов, Каронедов, Владимир Севинский, Финько, Зорин. Для этой поездки тренер команды Орбита господин Бузаев выделил нам командный автобус с водителем и своим заведующим по хозчасти, который занимался обеспечением, размещением и пересечением границ. \n\n6 ночью, тяжело проходили молдавско-украинскую границу и вьехавши в Молдавию через Паланку решили ехать не через Рени (тут нужно было еще раз выехать из Молдавии в Украину и вьехать еще раз), а через Ляушены.\n\n\'\'\'7 июля\'\'\' ехали по Румынии и заблудившись попали в город [[Ходыревы в Череповце|Плоешти]]<ref>После окончания УРМФ-6 в Череповце, я некоторое время работал на толкаче «Плоешти»</ref>. Румыния сильно удивила в те времена. Торговля продуктами питания с земли, отсутствие света в домах (в это время был сильный экономический кризис в стране), большое количество ослов с госномерами под хвостом, перевозящие спиленные вдоль дорог деревья. Местная полиция, видимо аналог нашего ГАИ, постоянно пыталась нас оштрафовать за что-либо. Все начиналось с очень больших денежных цифр, а заканчивалось пачкой жвачки или несколькими хорошими сигаретами. Под Бухарестом видели как перевозят заключённых. Очередной ослик с госномером, небольшая тележка с металлической решеткой, а на ней, просунув сквозь решетку ноги, сидят заключенные. Впереди идут два солдата с винтовками времен первой мировой, а сзади два автоматчика с калашами.\n\nВечером приехали в Козлодуй.\n\n\'\'\'8 июля\'\'\' сразу после завтрака на автобусе Козлодуйской АЭС мы выехали в город Калофер. К нам присоединились: делегация из Чехии чуть меньше чем 10 человек, небольшая делегация из Америки, какой-то контр-адмирал и его два секьюрити и несколько работников Козлодуйской АЭС. Из Колфера мы совершили пеший поход (около 25 километров) по Старо-Платине с ночевкой у вершины (връх) Ботев. Ночевали в туристическом приюте «Рай», владельцем которого кстати был выходец из города Запорожья. \n\nЗабавная история произошла поздно вечером на посиделках в ресторане приюта. Ещё перед отъездом Каронедов уговорил нас взять с собой по грелке спирта, которую на границе мы прятали под ремень брюк<ref>По границе мы ходили такие молодые дядьки с брюшком</ref>. И вот вечером решили наконец использовать то что мы привезли. Достав свою грелку красного цвета, Каронедов стал разливать нашим спирт. У адмирала, который сидел напротив нас, глядя на грелку (аптечный аксессуар) округлились глаза. Каронедов, видя заинтересованность адмирала, плюхнул и ему в стакан спирта. Секьюрити, которые не сидели за столом, а вежливо стоявшие за спиной адмирала, пытались предотвратить эту попытку выпивания неизвестно чего из неизвестно какой грелки. Но адмирал успокоил их, и мы выпили за здоровье Козлодуйской АЭС. Какое-то время адмирал не мог ни вдохнуть не выдохнуть (спирт был не разведенным), а когда к нему вернулся дар речи, на ломаном русском он сказал: «Фух! Топливо для Челенджер!» Тем не менее в течении вечера мы дружно стали учить его пить спирт, запивая его периодически водой, ракией и пивом. Результат: уже через пару часов адмирала унесли спать, а мы кутили до утра, болгары и чехи еще те мастера выпить.\n\n\'\'\'9 июля\'\'\' мы с Финько покорили эту вершину без специального снаряжения (свободное склолазание) по стенке одноименного водопада (пръскало).<ref>Во времена социализма в Болгарии он назывался водопад Ботева, хотя и тогда туристы называли его Райским водопадом. Сейчас этот водопад официально называется Райским («Райското пръскало»)</ref>. Впоследствии нам за это восхождение присвоили звание «Заслуженный турист Болгарии» («Заслужил туриста България»). На вершине был заказан ресторан, куда на автобусе подъехала остальная часть наших туристов. \n\nПосле ресторана на вершине горы Ботев мы посетили Шипку и осматривали города Габрово и Тырново, и уже вечером были в Козлодуе. \n\n\'\'\'10 июля 1984 года\'\'\' мы играли товарищеский матч со сборной Козлодуя. Я стоял на воротах и в первые минуты матча пропустил 3 гола, после чего меня заменили. На место вратаря встал один из наших нападающих (Севинский), а в нападение пошел играть завхоз команды Орбита. К середине второго тайма наша сборная вела 7-4. Тут господину Каронедову пришла гениальная мысль в голову, выигравшая сторона ставит несколько ящиков пива проигравшей. Пари заключено, болгары согласились. Тут же была произведена замена вратаря, меня вернули в основной состав команды, причем Севинский занял пост тренера команды и руководил игрой из-за бровки поля и мы благополучно проиграли болгарам со счетом 10-8. Огромный вклад в этот результат был внесен мною лично — 9 пропущенных голов. Вечером Козлодуй вымер, сборная Болгарии в четвертьфинале чемпионата мира играла со сборной Германии, действующим чемпионом мира. Мы, болгарские спортсмены и наша делегация собрались в забронированном этническом кафе с огромным по тем временам телевизором, где-то рядом с городом, болеть за сборную Болгарии. Мы так неистово болели, что сборная Болгарии выиграла этот матч со счетом 2-1. Гуляли всю ночь.\n\n\'\'\'11 июля\'\'\' я с несколькими руководителями Козлодуйской АЭС из Козлодуйского аэропорта слетали в Грецию в город Переа<ref>40.515656146018756, 22.9194320414239</ref>, где рассматривалась покупка квартир для работников атомных станций.\n\n\'\'\'12 июля\'\'\' выехали назад, по пути заехав в город Плевен.\n\n\'\'\'13 июля\'\'\' вернулись в Энергодар.\n<gallery mode=\"packed\" heights=\"222px\">\nПриют Рай.jpg|Приют «Рай»\nХодырев в Болгарии.jpg\nБотев гора.jpg|Водопад Ботев с вершины Ботев\n</gallery>\n[[Категорія:Подорожи Ходирєвих]][[Категорія:Болгарія]]','utf-8');
{{Основна стаття|Ходирєви — Болгарія}}
/*!40000 ALTER TABLE `text` ENABLE KEYS */;
 
UNLOCK TABLES;
'''Ходирев у Болгарії''' - автобусна екскурсія з 6 по 13 липня 1994 року у складі делегації Запорізької АЕС з нагоди святкування 20-річчя АЕС Козлодуй.
 
Окрім Козлодуя, ми відвідали Плевен, Тирново, Габрово, Шипку, Калофер.
 
== Короткий опис ==
До складу делегації входило близько 20 осіб із Запорізької АЕС. Пам'ятаю деякі імена: Клімов, Каронедов, Володимир Севінський, Фінько, Зорін. Для цієї поїздки тренер команди «Орбіта» пан Бузаєв надав нам командний автобус з водієм та його менеджером з господарської частини, який відповідав за забезпечення, розміщення та перетин кордонів.
 
О 6-й годині ночі нам було важко перетнути молдовсько-український кордон, і, в'їхавши до Молдови через Паланку, ми вирішили їхати не через Рені <ref>тут нам довелося виїхати з Молдови до України та знову в'їхати</ref>, а через Ляушени.
 
=== 7 липня ===
Ми їхали через Румунію і, заблукавши, опинилися в місті [[Ходиревс у Череповці|Плоєшті]]<ref>Після закінчення URMF-6 у Череповці я деякий час працював на штовхачі "Плоєшті"</ref>. Румунія була великим сюрпризом на той час. Торгівля продуктами з землі, відсутність електрики в будинках<ref>на той час у країні була важка економічна криза</ref>, велика кількість ослів з державними номерними знаками під хвостами, що перевозили зрубані вздовж доріг дерева. Місцева поліція, очевидно, еквівалент нашої ДАІ, постійно намагалася нас за щось оштрафувати. Все починалося з дуже великих сум грошей і закінчувалося пачкою жувальної гумки або кількома хорошими сигаретами. Біля Бухареста ми бачили, як перевозили в'язнів. Ще один осел з державним номером, невеликий візок з металевою решіткою, а на ньому, просунувши ноги крізь решітку, сидять в'язні. Попереду два солдати з гвинтівками часів Першої світової війни, а позаду два кулеметники з автоматами Калашникова.  
 
Увечері ми прибули до Козлодуя.
 
=== 8 липня ===
Одразу після сніданку, ми вирушили до міста Калофер на автобусі АЕС Козлодуй. До нас приєдналися: делегація з Чехії трохи менше 10 осіб, невелика делегація з Америки, якийсь контр-адмірал і його два охоронці, та кілька працівників АЕС Козлодуй. З Колофера ми здійснили похід близько 25 кілометрів вздовж Старої Платини з ночівлею на вершині (враху) Ботева. Заночували в туристичному притулку "Рай", власник якого, до речі, був уродженцем міста Запоріжжя.
 
Пізно ввечері на посиденьках у ресторані притулку трапилася кумедна історія. Ще перед від'їздом Каронедов умовив нас взяти з собою грілку зі спиртом, яку ми сховали за поясом на кордоні<ref>Ми були такими молодими хлопцями з пузом на кордоні</ref>. І ось увечері ми нарешті вирішили використати те, що принесли. Діставши свою червону грілку, Каронедов почав наливати спирт для наших. Адмірал, який сидів навпроти нас, подивився на грілку (аптечний аксесуар) і його очі розширилися. Каронедов, побачивши інтерес адмірала, плюхнув трохи спирту в свою склянку. Охоронці, які не сиділи за столом, а чемно стояли позаду адмірала, намагалися запобігти цій спробі випити невідомо що з невідомо якої грілки. Але адмірал заспокоїв їх, і ми випили за здоров'я Козлодуйської АЕС. Деякий час адмірал не міг ні вдихнути, ні видихнути (спирт був не розведений), а коли відновив дар мови, сказав ламаною російською: "Фух! Паливо для "Челленджера"!" Тим не менш, увечері ми всі почали привчати його пити алкоголь, періодично запиваючи водою, ракією та пивом. Результат: через пару годин адмірала віднесли спати, а ми гуляли до ранку; болгари та чехи – справжні майстри випивки.
 
=== 9 липня ===
Ми з Фінком підкорили цю вершину без спеціального спорядження (вільне скелелазіння) по стіні однойменного водоспаду (прскало).<ref>За часів соціалізму в Болгарії він називався водоспадом Ботева, хоча навіть тоді туристи називали його Райським водоспадом. Зараз цей водоспад офіційно називається Рай ("Райското прскало")</ref>. Пізніше за це сходження нам присвоїли звання "Заслужений турист Болгарії" ("Zaljurat turisti България"). На вершині забронювали ресторан, куди автобусами прибули решта наших туристів. \n\nПісля ресторану на вершині гори Ботев ми відвідали Шипку та подивилися на міста Габрово та Тирново, а ввечері були в Козлодуї.
 
=== 10 липня ===
Мми грали товариський матч зі збірною Козлодуя. Я стояв на воротах і у перші хвилини матчу пропустив 3 голи, після чого мене замінили. На місце воротаря став один із наших нападаючих (Севінський), а в напад пішов грати завгосп команди Орбіта. На середину другого тайму наша збірна вела 7-4. Тут пану Каронедову прийшла геніальна думка в голову, сторона, що виграла, ставить кілька ящиків пива, що програла. Парі укладено, болгари погодились. Тут же була зроблена заміна воротаря, мене повернули до основного складу команди, причому Севінський зайняв посаду тренера команди і керував грою через брів поля і ми благополучно програли болгарам з рахунком 10-8. Величезний внесок у цей результат було внесено мною особисто – 9 пропущених голів. Увечері Козлодуй вимер, збірна Болгарії у чвертьфіналі чемпіонату світу грала зі збірною Німеччини, чинним чемпіоном світу. Ми, болгарські спортсмени та наша делегація зібралися у заброньованому етнічному кафе з величезним на той час телевізором, десь поряд із містом, вболівати за збірну Болгарії. Ми так шалено хворіли, що збірна Болгарії виграла цей матч із рахунком 2-1. Гуляли всю ніч.
 
=== 11 липня ===
Я з кількома керівниками Козлодуйської АЕС із Козлодуйського аеропорту злітали до Греції до міста Переа, де розглядалася купівля квартир для працівників атомних станцій.
 
=== 12 липня ===
Виїхали назад, по дорозі заїхавши до міста Плевен.
 
=== 13 липня ===
Повернулися до Енергодару.
==Фотоогляд==
<gallery mode="packed" heights="160px" caption="Болгарія">
Притулок Рай.jpg | Притулок «Рай»
Ходирєв у Болгарії.jpg
Ботєв гора.jpg | Водоспад Ботєв з вершини Ботєв
</gallery>
 
==Примітки==
[[Категорія:Ходирєв Володимир Германович]][[Категорія:Болгарія]][[Категорія:1994 рік]]


-
-

Поточна версія на 23:07, 12 жовтня 2025

Докладніше: Ходирєви — Болгарія.

Ходирев у Болгарії - автобусна екскурсія з 6 по 13 липня 1994 року у складі делегації Запорізької АЕС з нагоди святкування 20-річчя АЕС Козлодуй.

Окрім Козлодуя, ми відвідали Плевен, Тирново, Габрово, Шипку, Калофер.

Короткий опис

До складу делегації входило близько 20 осіб із Запорізької АЕС. Пам'ятаю деякі імена: Клімов, Каронедов, Володимир Севінський, Фінько, Зорін. Для цієї поїздки тренер команди «Орбіта» пан Бузаєв надав нам командний автобус з водієм та його менеджером з господарської частини, який відповідав за забезпечення, розміщення та перетин кордонів.

О 6-й годині ночі нам було важко перетнути молдовсько-український кордон, і, в'їхавши до Молдови через Паланку, ми вирішили їхати не через Рені [1], а через Ляушени.

7 липня

Ми їхали через Румунію і, заблукавши, опинилися в місті Плоєшті[2]. Румунія була великим сюрпризом на той час. Торгівля продуктами з землі, відсутність електрики в будинках[3], велика кількість ослів з державними номерними знаками під хвостами, що перевозили зрубані вздовж доріг дерева. Місцева поліція, очевидно, еквівалент нашої ДАІ, постійно намагалася нас за щось оштрафувати. Все починалося з дуже великих сум грошей і закінчувалося пачкою жувальної гумки або кількома хорошими сигаретами. Біля Бухареста ми бачили, як перевозили в'язнів. Ще один осел з державним номером, невеликий візок з металевою решіткою, а на ньому, просунувши ноги крізь решітку, сидять в'язні. Попереду два солдати з гвинтівками часів Першої світової війни, а позаду два кулеметники з автоматами Калашникова.

Увечері ми прибули до Козлодуя.

8 липня

Одразу після сніданку, ми вирушили до міста Калофер на автобусі АЕС Козлодуй. До нас приєдналися: делегація з Чехії трохи менше 10 осіб, невелика делегація з Америки, якийсь контр-адмірал і його два охоронці, та кілька працівників АЕС Козлодуй. З Колофера ми здійснили похід близько 25 кілометрів вздовж Старої Платини з ночівлею на вершині (враху) Ботева. Заночували в туристичному притулку "Рай", власник якого, до речі, був уродженцем міста Запоріжжя.

Пізно ввечері на посиденьках у ресторані притулку трапилася кумедна історія. Ще перед від'їздом Каронедов умовив нас взяти з собою грілку зі спиртом, яку ми сховали за поясом на кордоні[4]. І ось увечері ми нарешті вирішили використати те, що принесли. Діставши свою червону грілку, Каронедов почав наливати спирт для наших. Адмірал, який сидів навпроти нас, подивився на грілку (аптечний аксесуар) і його очі розширилися. Каронедов, побачивши інтерес адмірала, плюхнув трохи спирту в свою склянку. Охоронці, які не сиділи за столом, а чемно стояли позаду адмірала, намагалися запобігти цій спробі випити невідомо що з невідомо якої грілки. Але адмірал заспокоїв їх, і ми випили за здоров'я Козлодуйської АЕС. Деякий час адмірал не міг ні вдихнути, ні видихнути (спирт був не розведений), а коли відновив дар мови, сказав ламаною російською: "Фух! Паливо для "Челленджера"!" Тим не менш, увечері ми всі почали привчати його пити алкоголь, періодично запиваючи водою, ракією та пивом. Результат: через пару годин адмірала віднесли спати, а ми гуляли до ранку; болгари та чехи – справжні майстри випивки.

9 липня

Ми з Фінком підкорили цю вершину без спеціального спорядження (вільне скелелазіння) по стіні однойменного водоспаду (прскало).[5]. Пізніше за це сходження нам присвоїли звання "Заслужений турист Болгарії" ("Zaljurat turisti България"). На вершині забронювали ресторан, куди автобусами прибули решта наших туристів. \n\nПісля ресторану на вершині гори Ботев ми відвідали Шипку та подивилися на міста Габрово та Тирново, а ввечері були в Козлодуї.

10 липня

Мми грали товариський матч зі збірною Козлодуя. Я стояв на воротах і у перші хвилини матчу пропустив 3 голи, після чого мене замінили. На місце воротаря став один із наших нападаючих (Севінський), а в напад пішов грати завгосп команди Орбіта. На середину другого тайму наша збірна вела 7-4. Тут пану Каронедову прийшла геніальна думка в голову, сторона, що виграла, ставить кілька ящиків пива, що програла. Парі укладено, болгари погодились. Тут же була зроблена заміна воротаря, мене повернули до основного складу команди, причому Севінський зайняв посаду тренера команди і керував грою через брів поля і ми благополучно програли болгарам з рахунком 10-8. Величезний внесок у цей результат було внесено мною особисто – 9 пропущених голів. Увечері Козлодуй вимер, збірна Болгарії у чвертьфіналі чемпіонату світу грала зі збірною Німеччини, чинним чемпіоном світу. Ми, болгарські спортсмени та наша делегація зібралися у заброньованому етнічному кафе з величезним на той час телевізором, десь поряд із містом, вболівати за збірну Болгарії. Ми так шалено хворіли, що збірна Болгарії виграла цей матч із рахунком 2-1. Гуляли всю ніч.

11 липня

Я з кількома керівниками Козлодуйської АЕС із Козлодуйського аеропорту злітали до Греції до міста Переа, де розглядалася купівля квартир для працівників атомних станцій.

12 липня

Виїхали назад, по дорозі заїхавши до міста Плевен.

13 липня

Повернулися до Енергодару.

Фотоогляд

  • Болгарія
  • Притулок «Рай»

    Притулок «Рай»

  • Ходирєв у Болгарії.jpg
  • Водоспад Ботєв з вершини Ботєв

    Водоспад Ботєв з вершини Ботєв

Примітки

-

  1. ↑ тут нам довелося виїхати з Молдови до України та знову в'їхати
  2. ↑ Після закінчення URMF-6 у Череповці я деякий час працював на штовхачі "Плоєшті"
  3. ↑ на той час у країні була важка економічна криза
  4. ↑ Ми були такими молодими хлопцями з пузом на кордоні
  5. ↑ За часів соціалізму в Болгарії він називався водоспадом Ботева, хоча навіть тоді туристи називали його Райським водоспадом. Зараз цей водоспад офіційно називається Рай ("Райското прскало")
Отримано з http://xn--e1a.xn--j1amh/index.php?title=Ходирєв_—_Болгарія&oldid=7710