Летійський туман: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Летійський туман''' — | '''Летійський туман''' — рідкісне атмосферне явище, яке спостерігається на ділянці від сідловини міста Старий Крим до Феодосії, а іноді й далі, у бік Керчі. | ||
== Суть | == Суть явища == | ||
Вузька<ref>ширину визначити складно, але не більше 50 метрів</ref>, що періодично виникає, відносно невисока, до 10 метрів в районі Старого Криму і до 100 метрів в районі м. Клементьєва, смуга туману, від декількох до 20 кілометрів. Летійський туман зазвичай починається в Георгіївській балці на південному схилі Агармиша і майже безперервно закінчується біля села Виноградне під Феодосією. Іноді біля Виноградного він робить поворот і йде у бік села Степове за Феодосією, найчастіше з'являється пізно влітку або ранньої осені ближче до вечора. Були випадки появи туману та у березні-квітні. | |||
Особливістю туману є його знаходження майже на одному місці, незалежно від сили та напряму вітру, та видимий рух самого туману у бік Феодосії. Тут дуже доречним є порівняння цього явища з течією річки. Дуже рідко замість сірого туману з'являється кольоровий: синій, бузковий, бузковий, фіолетовий. Іноді колір змінюється на очах. | |||
Автору | Автору відомі п'ять напрямків руху туману, чотири з яких спрямовані у бік Феодосії та один у бік Золотого Поля. Летійський туман із напрямком через с. Кринички у бік Золотого Поля, за спогадами очевидців, спостерігався до середини XX століття. Нині не з'являється. Це пов'язують зі здобиччю ракушняка у кар'єрі на Лисому Агармиші, саме тут починався туман цього напряму. | ||
== | == Легенди та спогади очевидців == | ||
З легенди про Агармиш: | |||
<blockquote> | <blockquote>Агармиш – стародавня брама гірського Криму. Саме тут закінчуються рівні, як стіл, керченські степи, поступаючись місцем лісам і горам. | ||
Непроста гора Агармиш, то від холодних зимових вітрів захистить, то перегородить шлях гарячим суховикам, то хмари гребенем зачепить - і проллється на долину, що знемагає від спеки і спраги, благодатний дощ. | |||
Одне дивно, аж надто часто в долині тумани бувають: і густі, як молоко, і прозоро-хиткі, як акварель. А вже як тумани наступають, то жителів у сон починає хилити. Літні люди подейкують, що Агармиш не звичайна гора, а священна, на межі двох світів стоїть. Саме там знаходиться вхід до царства мертвих. Під горою тече підземна річка Літа, по ній душі померлих переправляються в інший світ. Вхід у підземне царство знаходиться на вершині – печера там бездонна, хто туди увійде, живим уже не вибереться. А тумани тут – Летійські, від річки потойбічного світу виходять, от і спати від них хочеться – солодко заколисують. Але не можна піддаватися цьому мареву, а то не помітиш, як опинишся у світі підземному. Щоб не заснути, треба справно працювати, тоді літійським снам тебе не зморити.</blockquote> | |||
Из воспоминаний Николая Савостина, работавшего егерем Агармышского массива в 2006 году: | Из воспоминаний Николая Савостина, работавшего егерем Агармышского массива в 2006 году: | ||
Версія за 17:16, 5 жовтня 2025
Летійський туман — рідкісне атмосферне явище, яке спостерігається на ділянці від сідловини міста Старий Крим до Феодосії, а іноді й далі, у бік Керчі.
Суть явища
Вузька[1], що періодично виникає, відносно невисока, до 10 метрів в районі Старого Криму і до 100 метрів в районі м. Клементьєва, смуга туману, від декількох до 20 кілометрів. Летійський туман зазвичай починається в Георгіївській балці на південному схилі Агармиша і майже безперервно закінчується біля села Виноградне під Феодосією. Іноді біля Виноградного він робить поворот і йде у бік села Степове за Феодосією, найчастіше з'являється пізно влітку або ранньої осені ближче до вечора. Були випадки появи туману та у березні-квітні.
Особливістю туману є його знаходження майже на одному місці, незалежно від сили та напряму вітру, та видимий рух самого туману у бік Феодосії. Тут дуже доречним є порівняння цього явища з течією річки. Дуже рідко замість сірого туману з'являється кольоровий: синій, бузковий, бузковий, фіолетовий. Іноді колір змінюється на очах.
Автору відомі п'ять напрямків руху туману, чотири з яких спрямовані у бік Феодосії та один у бік Золотого Поля. Летійський туман із напрямком через с. Кринички у бік Золотого Поля, за спогадами очевидців, спостерігався до середини XX століття. Нині не з'являється. Це пов'язують зі здобиччю ракушняка у кар'єрі на Лисому Агармиші, саме тут починався туман цього напряму.
Легенди та спогади очевидців
З легенди про Агармиш:
Агармиш – стародавня брама гірського Криму. Саме тут закінчуються рівні, як стіл, керченські степи, поступаючись місцем лісам і горам.
Непроста гора Агармиш, то від холодних зимових вітрів захистить, то перегородить шлях гарячим суховикам, то хмари гребенем зачепить - і проллється на долину, що знемагає від спеки і спраги, благодатний дощ.
Одне дивно, аж надто часто в долині тумани бувають: і густі, як молоко, і прозоро-хиткі, як акварель. А вже як тумани наступають, то жителів у сон починає хилити. Літні люди подейкують, що Агармиш не звичайна гора, а священна, на межі двох світів стоїть. Саме там знаходиться вхід до царства мертвих. Під горою тече підземна річка Літа, по ній душі померлих переправляються в інший світ. Вхід у підземне царство знаходиться на вершині – печера там бездонна, хто туди увійде, живим уже не вибереться. А тумани тут – Летійські, від річки потойбічного світу виходять, от і спати від них хочеться – солодко заколисують. Але не можна піддаватися цьому мареву, а то не помітиш, як опинишся у світі підземному. Щоб не заснути, треба справно працювати, тоді літійським снам тебе не зморити.
Из воспоминаний Николая Савостина, работавшего егерем Агармышского массива в 2006 году:
Примерно в середине октября 2004 года, возвращаясь на УАЗике с обхода букового леса, в плохом настроении из-за последствий после посещения туристами пещер Сычевой балки, уже на спуске в Георгиевскую балку, так как-то легко на душе стало. А уже через несколько минут навалился такой плотный туман, что даже капота не видно. И умом понимаю, что остановиться бы надо, но "едется". Короче, лихость какая-то появилась! Добрался домой и спать завалился не поужинав, что бывает крайне редко. Утром хорошо выспавшись, пытался вспомнить как я добрался. Смеяться будете, но вот все "как в тумане". Пришел на работу, рассказываю друзьям, а они не верят. Оказывается ту дорогу в нескольких местах размыло несколько дней назад. Съездил проверил, действительно размыло. Причем в двух местах, проявив некую виртуозность, при хорошей видимости проехать можно, а вот в одном месте размыло так, что только краном УАЗик можно перенести.
Из воспоминаний Ирины Нуриевой (Запорожье):
Осенью 2008 года повела подружку на Агармыш. Очень хотелось виды с северного склона показать. Погода весь день была хорошая и во второй половине дня мы вышли в путь. Так как были налегке, за полтора часа добрались до Корабельной площадки. Устроили ланч, отдохнули, налюбовались видами, нафотографировали и нафотографировались всласть. Около 5 часов вечера засобирались вниз, чтобы засветло успеть. Уже войдя в лес заметили, что стала появляться фиолетовая дымка. И тут начались чудеса. При хорошо видимой дороге, мы снова оказались на Карабельной площадке. И ,самое интересное, что перед нами оказался Феодосийский порт в подробных деталях, по ощущениям до него было не более километра. Причем мы не только видели, но и слышали все звуки: гудки пароходов, шум кранов и другие технические звуки, свойственные работе порта. Я, как врач, предполагаю глюки у одного человека от перегрева на солнышке, но чтобы одинаковые у обеих?[1]
Из личных воспоминаний автора данной статьи:
Трижды наблюдал Летийский туман со стороны. Так как фотоаппарат практически всегда со мной, ниже размещаю фотогалерею заснятых Летийских туманов с комментариями.
Но однажды с семьей: я, жена и сын - попали внутрь Летийского тумана. Это случилось на седловине между Малым и Лысым Агармышами в конце апреля 2005 года, ближе к вечеру. Увиденное у всех одинаковое, а ощущения у всех разные. То что видели все. Внезапно появившаяся дымка, меняющая цвет от молочного до сиреневого и постепенно сгущающаяся, но, что интересно, видимость не пропала. То есть было видно все. Ощущения Ирины. Легкость в теле, приподнятое настроение, несмотря на довольно тяжелый подъем. Короче полна оптимизма и веселья. Ощущения Артема. Сонливость, смешные попытки прилечь под каждым можжевельником. Как он позже сказал: «Иду, а меня срубает!» Мои ощущения. Посветлело в голове, обострились чувства и восприятие мира. Включилось некое понимание происходящего.
По моему настоянию мы резко стали спускаться вниз, что называется "в лоб", таща за собой засыпающего сына. Выбравшись из зоны тумана сон у Артема пропал, он с увлечением чем - то занимался весь вечер и лег спать глубоко за полночь. Приподнятое настроение у Ирины было несколько дней. Меня же "срубило", как только мы вышли из тумана (есть соответствующее фото) и уже семья тащила домой засыпающего отца. Сонное состояние у меня также было несколько дней.
Фотоогляд
Апрель 2007 года. Вид на Летийский туман из села Насыпное.
3 марта 2007 года. Участок тумана от Изюмовки до села Отважное.
3 марта 2007 года. Участок тумана на горе Клементьева.
Ориентировочно конец октября 2008 года. Летийский туман катится, как снежная лавина, от Старого Крыма мимо кургана Кара-Оба.
Ориентировочно конец октября 2008 года. Летийский туман натыкается на курган Попова (246 м.)[2]
Резко наступившее сонливое состояние одного из участников во время появления Летийского тумана.
Кадр № 1. Здесь заснят момент появления легкой дымки.
Кадр № 2. Сделан через несколько секунд. За это время туман сгустился и поменял цвет в сторону фиолетового.
Резко наступившее сонливое состояние другого участника после выхода из Летийского тумана.