Агармиш

45°02′38″ с. ш. 35°03′07″ в. д.

Докладніше: Ходирєви — Крим, Ходирєви — Агармиш.

Агармиш (кримськотат. Ağarmış) — гірський масив у Криму, найсхідніша частина головної гряди Кримських гір, пам'ятка природи республіканського значення (з 1975 року). Розташовується поруч із містом Старий Крим.

Вища точка - м. Великий Агармиш (висота 722,5 м над у.м.)

Східна частина головної гряди Кримських гір

Протяжність – близько 8 км.

Породи - вапняк, конгломерати

Загальна інформація

Найвища точка - гора Великий Агармиш (висота 722,5 м над у. м.). Це відокремлений масив, що йде з південного заходу на північний схід, завдовжки близько восьми кілометрів. Має кілька вершин: м. Великий Агармиш (722,5 м), м. Лисий Агармиш (точна висота невідома у зв'язку з кар'єрними роботами), м. Малий Агармиш (665 м), м. Шпіль (491 м), м. Фантальна (413 м), м. Боченко (425 м).

Топоніміка

Масив Агармиш (з кримськотатарського ağarmış — «побілілий», «зблідлий», «посивілий») має й інші назви: Великий Агармиш, Агерміш, Агірміш-Дагі. Лисий Агармиш (Таз-Агармиш) (на кримськотатарському таз означає «лисий»). Малий Агармиш (Хадир-Оба, Кадріон, Османчузька гора; Хадир - чоловіче ім'я, Османчик - колишня назва села Холодівка). Із заходу до Агармиша примикають гори Бака-Таш і двовершинний Яман-Таш — Великий і Малий (кримськотатарською мовою baqa — «жаба», taş — «камінь», yaman — «поганий», «злий»).

Масив Агармиш (вид із Лісової Поляни); ліворуч м. Шпіль, праворуч м. Великий Агармиш; за ним видно покриту лісом м. Малий Агармиш

Історія та Агармиш

У долині під Агармишем в 1956-1959 роках експедиція Т. Н. Круглікової (АН СРСР) м. Москви знайшла стоянку первісної людини, її вік 50-70 тис. років. На зустрічі з жителями міста Старий Крим професор М. Крамаровський сказав, що вже 14 000 років тут постійно живуть люди. У середні віки від водозбірних галерей Агармиша в долину до міста Солхат було проведено глиняні водопроводи. Таким чином, Агармиш сприяв процвітанню середньовічного міста. Частина "галерейки" (так називають місцеві жителі старовинний галерейний водопровід) функціонує досі. На Агармиші збереглися залишки фортечної стіни стародавнього Солхата. Саме звідси розпочинав свою топографічну зйомку А. Л. Бертьє-Делагард у 1925 р. для визначення меж древнього міста.

Печери Агармиша

Докладніше: Ходирєви — Печери Криму.
Агармиш – класичний карст середземноморського типу. Вода, розчиняючи верхньоюрські вапняки, утворює різноманітні гроти, колодязі, шахти, печери.

• Печера «Бездонна криниця» (криниця Чингіз-хана, Хулах-ерним (вухо землі). Вхід до печери закритий залізобетонною плитою. Під час дослідження у 1964 році була визначена глибина (42 м), ширина дна (10,4 м х 5) ,7 м) та наявність газу на глибині За високим вмістом вуглекислого газу та метану Бездонна — єдина в Криму Середня температура +8 ° C. Належить до 1 класу складності та важкодоступності.
• Печера «Глибока» - найбільша. Найвища категорія складності. Закрито для відвідування.
• Печера «Драконя нора». Знаходиться над Дерипнольною балкою Великого Агармиша Тут у 1941—1983 роках. ленінградськими археологами знайшли таврське святилище.
• Печера «Заяча нора» довжина 5 метрів, глибина 1 метр.
• Печера «Кам'яний мішок» має глибину 6 метрів.
• Печера «Комарина» Довжина 10 метрів.
• Печера «Лисий хвіст». Розташована у Вовчому яру. У 1905 р. у ній була друкарня соціал-демократів, у 1943 р. тут був партизанський склад зброї.
• Печера «Ломоносова» - найдовша. Глибина 120 метрів. Відкрита у 1986 році. Вища категорія складності. Закрито для відвідування.
• Печера «Ведмеже вухо» має розміри 3х4 метри, але в ній постійно холодне повітря.
• Печера "Маска" Протяжність від входу близько 10 метрів, глибина - 2 метри. Знаходиться у Вовчому яру. Наскельні малюнки як масок підтверджують, що це місце було святилищем таврів. Належить до другої категорії складності.
• Печера «Павуча» знаходиться на північному схилі Агармиша.
• Печера «Погріб» знаходиться на горі Шпіль (напроти Грушівки біля Сімферопольського кар'єру). У 1861 р. тут було знайдено скарб із коштовностями.
• Печера «Стопляча» Глибина 42 метри. Краплі, що постійно падають зі стелі, видають звуки схожі на стогін. На дні є озеро завглибшки 0,5 метра. * Печера важкодоступна і важкопрохідна.

Агармиський ліс

Агармиському лісу понад 200 років. У 1964 року оголошено заповідним.[1] Бук, дуб, граб – основна складова старокримського лісу. У тому ж 1964 році кримський бук також взятий під охорону. Тут зустрічається рідкісний вид граба - східний граб, виростаючи в основному у вигляді чагарникових форм. Зустрічається 2 різновиди дуба: пухнастий та скельний.

На Агармиші можна простежити кордон між областями зростання двох видів бука: східного і лісового, які в результаті природної гібридизації утворюють багато перехідних форм. Також тут можна зустріти ясен, в'яз, липу, клен, а з чагарників — кизил, ліщину, глід, скумпію. Південний схил Агармиша досить щільно покритий чагарниками, що складаються з ялівцю пірамідального, барбарису, терну, шипшини, ожини. Ялівець високий і проліск складчастий є реліктами третинного періоду.

А в самому низу цього схилу, одразу за трасою Сімферополь-Керч, знаходиться великий штучний сосновий бір, посадка якого розпочалася ще до Великої Вітчизняної війни та була продовжена після її закінчення.

Перегляд Агармиш на Старий Крим.

Агармиський ліс на північному схилі.

Агармиський ліс на східному схилі.

Джерела Агармиша

Агармиш – важливе місце формування водних ресурсів східного Криму. Численні джерела роблять цей регіон одним із самих водних. Карстові порожнини збирають воду, яка потім виходить назовні у всіх схилів масиву. На півночі виходить найпотужніший джерело Агармиша - Су-Баш. На півдні є численні джерела та джерела, які течуть у місто. Частина цих джерел збирається до старого галерейного водопроводу. Найвідомішим джерелом південного схилу є Малий Чокрак (Молла-Чокрак). Води з північно-східної частини масиву (Таз-Агармиш) виходять на поверхню численними джерелами в районі села Кринички, які дають початок річці Кхоур-Джила.

Червона книга Агармиша

Ожин гребінчастий Цикламен Кузнєцова Пролісок складчастий Деякі види півонії (тонколистий, Біберштейн та ін.) Деякі види ялівцю (високий, пірамідальний, деревоподібний). Бук - східний та лісовий (звичайний).

Екологічна обстановка

Східне закінчення головної гряди Кримських гір є повітряним колодязем із висхідними повітряними потоками, які впливають на клімат великої території Євразії (Туреччини, Ізраїлю, Греції, Італії...) Зокрема над масивом Агармиш сходяться чотири пожадливі потоки: західний гірський; південний із Чорного моря; східний потік кримських степів та північний з Азовського моря.

За час існування гірських кар'єрів на Агармиші відбулися значні зміни екологічної обстановки як у цьому регіоні, так і в регіоні впливу. Висота Лисого Агармиша зменшилася не менш як на 70 м, що в свою чергу вплинуло на розподіл повітряних потоків. Постійні вибухи в кар'єрах призводять до тектонічних зсувів у скельних породах масиву, внаслідок чого відбуваються обвали в карстових порожнинах Агармиша, які змінюють напрямки течій у підземних річках. Деякі джерела зникають, оскільки водяні пласти, які живлять ці джерела, йдуть глибше під землю. Зникнення водяних пластів веде своєю чергою до засихання цілих частин лісу.

Цікаві факти

На Лисому Агармиші знімалися деякі сцени з фільмів «9 рота» (2005 р.) та «Заселений острів» (2008 р.) режисера Федора Бондарчука. Існує легенда, згідно з якою саме в печерах Агармиша заховано намисто французької королеви, вкрадене в 1777 Жанною Валуа де ла Мотт.

На Агармиші іноді трапляється цікаве атмосферне явище - Летійський туман.