Об'єкт № 221: відмінності між версіями
м (Володимир Ходирєв перейменував сторінку з Объект № 221 на Об'єкт № 221 без створення перенаправлення) |
|||
| (Не показано 6 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Об'єкт № 221''' інша назва Алсу-2. | |||
[[File:Объект 221 P1030037.JPG|300px|thumb|right|Головний тунель]] | |||
Объект 221 P1030037.JPG | |||
Час виникнення - 1978-88 роки. | |||
Найближчий населений пункт - с. Морозівка | |||
Завітали 13 травня 2009 року в составе: [[Ходирєва Ірина]], [[Ходирєв Володимир]], [[Ходирєва Майя]] та [[Шуліпа Сергій]]. | |||
Характеристика - недобудований і занедбаний військовий об'єкт | |||
'''Об'єкт № 221''' планувався як Запасний Командний Пункт Чорноморського Флоту. Недобудований занедбаний військовий об'єкт, розташований у схилі гори в Криму, між Форосом та Балаклавою, є найбільшою підземною спорудою на території України. | |||
== Опис == | |||
Об'єкт № 221 розташований в урочищі Алсу, що недалеко від Балаклави. Потрапити сюди можна, звернувши із дороги Севастополь-Ялта на село Морозівка. Будівництво Об'єкту було розпочато у 1977 році та тривало близько 15 років. 1992 року, з розвалом СРСР, майже закінчений об'єкт було кинуто. | |||
В даний час навколишні краєвиди сильно нагадують Прип'ять: спочатку шляху - величезний занедбаний завод, далі напівзруйновані житлові будинки, на ґанку під'їздів яких ростуть молоді дерева. Основна відмінність від Прип'яті – найчистіше гірське повітря та неймовірна краса пейзажів! З гори Нішан-Кая добре проглядається Чорноріченський каньйон, покинуті будови та маленька церква морозівського монастиря. | |||
Трохи пройшовши вулицями села, можна побачити старі військові машини, пристосовані жителями для своїх потреб, пам'ятник невідомому солдату часів Великої Вітчизняної війни та фонтан Богородиці. | |||
== Історія будівництва == | |||
У 1977р. у розпал «холодної війни», після ухвалення американцями ядерної доктрини «Drop Shot», що передбачає дванадцять ядерних ударів по Севастополі - мозковому та командному центру Чорноморського Флоту СРСР, Головкомом ВМФ С. Г. Горшковим було прийнято рішення про будівництво добре укріпленого ЗКП ЧФ. Об'єктом для будівництва була обрана гора Нішан-Кая, що біля Морозівки (у межах Севастопольської прикордонної зони), характерна монолітністю скельного масиву. | |||
Гора мала кілька назв (так навіть конспіративніше): на старих картах – Нішан-Кая, місцеві знають її старе ім'я – Чирка, а у військових це – висота 495, хоча їм більше сподобалася фатальність перекладу – Мішень-гора. | |||
Нішан-Кая (іран. нішан знак, мітка, мішень; тюрк, нішан ханська грамота), Мішень (російськ. калька-переклад), Висота 495 (військовий топонім), Чирка (значення не відомо), гора поросла лісом, в 1 км на ПдЗ від нп. Морозівка (колишньо Алсу), під ПдЗ-схилами гори проходить траса Севастополь - Ялта | |||
У терміновому порядку було сформовано в/ч 87134: ; чотириста осіб особового складу, рід військ – зв'язок. Будували об'єкт № 221 не ув'язнені-підрострельники, а спецбатальйон 1 моряків-будівельників спільно з не менш спеціальними підрозділами «Донецькшахтпрохідка» та «Харківметробуд». | |||
Для початку з вершини було пробито два 180 стволи. А вже 1978 р. почалася вибірка та будівництво основних порожнин. Породу треба було якось непомітно вивозити, а це сотні тисяч тонн і багато років три зміни. Таке не сховаєш. Ось і було створено кар'єр-прикриття. У промзоні снували завантажені самоскиди, з кар'єру «видобуток» відвозили залізницею. Найцікавіший (маючи Севастопольський перепустку) мало що міг би зрозуміти - він навіть не дійшов би до варти морпіха, а був би затриманий ВОХР, яка здійснювалася жіночим загоном, озброєним карабінами і у звичайному «вохрівському» обмундируванні (колишній начальник ВОХР, а нині пенсіонерка, а нині пенсіонерка). | |||
До 1987 р. всі прохідницькі та будівельні роботи було завершено. Будівельники розпочали прокладання системи вентиляції, кабельних ліній та каналів, облицювання та облаштування блоків. Почався монтаж секретної апаратури та обладнання. | |||
Об'єкт повідомлявся зі світом двома розбіжними 500 потернами, які перекривалися на входах двома подвійними шлюзовими камерами з масивними протиатомними бронедверями. Західний портал вів у тунель першого рівня, Східний – у тунель четвертого рівня. У глибині гори в блочному прольоті сходилися потерни. Поєднувалися вони похилим тунелем-перемичкою. | |||
Порожнину гори займали Блоки. Два блоки розміщення командно-управлінських служб, розміри кожного: довжина 130 м, ширина 16 м, висота 16 м. Третій блок - технологічний, розміри: довжина 130 м, ширина 6 м, висота 7,5 м. Усі три блоки з'єднувалися між собою прохідними потернами. | |||
Межорівневе повідомлення здійснювалося сходовим прольотом, ліфти не передбачалися. Загальна площа приміщення 13,5 тис. м2 (за іншими даними 17,5 тис. м2) | |||
Нагору йшли дві шахти діаметром 4,5 м, що служили для забору повітря, вихлопу дизельелектростанції та виведення кабельних трас до антенних пристроїв. У шахтах було встановлено залізні гвинтові сходи, які ведуть поверхню. До антенного поля на вершині гори виводилися хвилеводи антен для космічного зв'язку з кораблями і підводними човнами (для зв'язку в мирний час використовується станція, що передає ЧФ на СЗ-краї Карабі-яйли під Висотою 783). | |||
==Фотоогляд== | |||
<gallery mode="packed" heights="220px" caption="Об'єкт № 221"> | |||
== | Объект 221 P1020936.JPG | ||
<gallery mode="packed" heights=" | |||
Объект 221 P1020952.JPG | Объект 221 P1020952.JPG | ||
Объект 221 P1020957.JPG | Объект 221 P1020957.JPG | ||
| Рядок 60: | Рядок 50: | ||
Объект 221 P1030042.JPG | Объект 221 P1030042.JPG | ||
Объект 221 P1030043.JPG | Объект 221 P1030043.JPG | ||
</gallery> | </gallery> | ||
[[Категорія:Визначні пам'ятки]] | [[Категорія:Визначні пам'ятки]][[Категорія:Крим]][[Категорія:2009 рік]] | ||
Поточна версія на 13:23, 5 жовтня 2025
Об'єкт № 221 інша назва Алсу-2.
Час виникнення - 1978-88 роки.
Найближчий населений пункт - с. Морозівка
Завітали 13 травня 2009 року в составе: Ходирєва Ірина, Ходирєв Володимир, Ходирєва Майя та Шуліпа Сергій.
Характеристика - недобудований і занедбаний військовий об'єкт
Об'єкт № 221 планувався як Запасний Командний Пункт Чорноморського Флоту. Недобудований занедбаний військовий об'єкт, розташований у схилі гори в Криму, між Форосом та Балаклавою, є найбільшою підземною спорудою на території України.
Опис
Об'єкт № 221 розташований в урочищі Алсу, що недалеко від Балаклави. Потрапити сюди можна, звернувши із дороги Севастополь-Ялта на село Морозівка. Будівництво Об'єкту було розпочато у 1977 році та тривало близько 15 років. 1992 року, з розвалом СРСР, майже закінчений об'єкт було кинуто.
В даний час навколишні краєвиди сильно нагадують Прип'ять: спочатку шляху - величезний занедбаний завод, далі напівзруйновані житлові будинки, на ґанку під'їздів яких ростуть молоді дерева. Основна відмінність від Прип'яті – найчистіше гірське повітря та неймовірна краса пейзажів! З гори Нішан-Кая добре проглядається Чорноріченський каньйон, покинуті будови та маленька церква морозівського монастиря.
Трохи пройшовши вулицями села, можна побачити старі військові машини, пристосовані жителями для своїх потреб, пам'ятник невідомому солдату часів Великої Вітчизняної війни та фонтан Богородиці.
Історія будівництва
У 1977р. у розпал «холодної війни», після ухвалення американцями ядерної доктрини «Drop Shot», що передбачає дванадцять ядерних ударів по Севастополі - мозковому та командному центру Чорноморського Флоту СРСР, Головкомом ВМФ С. Г. Горшковим було прийнято рішення про будівництво добре укріпленого ЗКП ЧФ. Об'єктом для будівництва була обрана гора Нішан-Кая, що біля Морозівки (у межах Севастопольської прикордонної зони), характерна монолітністю скельного масиву.
Гора мала кілька назв (так навіть конспіративніше): на старих картах – Нішан-Кая, місцеві знають її старе ім'я – Чирка, а у військових це – висота 495, хоча їм більше сподобалася фатальність перекладу – Мішень-гора.
Нішан-Кая (іран. нішан знак, мітка, мішень; тюрк, нішан ханська грамота), Мішень (російськ. калька-переклад), Висота 495 (військовий топонім), Чирка (значення не відомо), гора поросла лісом, в 1 км на ПдЗ від нп. Морозівка (колишньо Алсу), під ПдЗ-схилами гори проходить траса Севастополь - Ялта У терміновому порядку було сформовано в/ч 87134: ; чотириста осіб особового складу, рід військ – зв'язок. Будували об'єкт № 221 не ув'язнені-підрострельники, а спецбатальйон 1 моряків-будівельників спільно з не менш спеціальними підрозділами «Донецькшахтпрохідка» та «Харківметробуд».
Для початку з вершини було пробито два 180 стволи. А вже 1978 р. почалася вибірка та будівництво основних порожнин. Породу треба було якось непомітно вивозити, а це сотні тисяч тонн і багато років три зміни. Таке не сховаєш. Ось і було створено кар'єр-прикриття. У промзоні снували завантажені самоскиди, з кар'єру «видобуток» відвозили залізницею. Найцікавіший (маючи Севастопольський перепустку) мало що міг би зрозуміти - він навіть не дійшов би до варти морпіха, а був би затриманий ВОХР, яка здійснювалася жіночим загоном, озброєним карабінами і у звичайному «вохрівському» обмундируванні (колишній начальник ВОХР, а нині пенсіонерка, а нині пенсіонерка).
До 1987 р. всі прохідницькі та будівельні роботи було завершено. Будівельники розпочали прокладання системи вентиляції, кабельних ліній та каналів, облицювання та облаштування блоків. Почався монтаж секретної апаратури та обладнання.
Об'єкт повідомлявся зі світом двома розбіжними 500 потернами, які перекривалися на входах двома подвійними шлюзовими камерами з масивними протиатомними бронедверями. Західний портал вів у тунель першого рівня, Східний – у тунель четвертого рівня. У глибині гори в блочному прольоті сходилися потерни. Поєднувалися вони похилим тунелем-перемичкою.
Порожнину гори займали Блоки. Два блоки розміщення командно-управлінських служб, розміри кожного: довжина 130 м, ширина 16 м, висота 16 м. Третій блок - технологічний, розміри: довжина 130 м, ширина 6 м, висота 7,5 м. Усі три блоки з'єднувалися між собою прохідними потернами.
Межорівневе повідомлення здійснювалося сходовим прольотом, ліфти не передбачалися. Загальна площа приміщення 13,5 тис. м2 (за іншими даними 17,5 тис. м2)
Нагору йшли дві шахти діаметром 4,5 м, що служили для забору повітря, вихлопу дизельелектростанції та виведення кабельних трас до антенних пристроїв. У шахтах було встановлено залізні гвинтові сходи, які ведуть поверхню. До антенного поля на вершині гори виводилися хвилеводи антен для космічного зв'язку з кораблями і підводними човнами (для зв'язку в мирний час використовується станція, що передає ЧФ на СЗ-краї Карабі-яйли під Висотою 783).
Фотоогляд
- Об'єкт № 221
