Оффенбург

Оффенбург — місто на заході Баден-Вюртемберг, приблизно за 20 кілометрів на південний схід від Страсбурга. Колишнє імперське місто є центром округу та найбільшим містом Ортенаукрес. Оффенбург — регіональний центр у південному регіоні Верхній Рейн.

Оффенбург — велике окружне місто з 1 квітня 1956 року. Місто домовилося про адміністративне партнерство з муніципалітетами Дурбах, Хоберг, Ортенберг і Шуттервальд.

Географія

Географічне положення

Оффенбург знаходиться біля воріт у Шварцвальд, приблизно на півдорозі між Карлсруе, який знаходиться приблизно в 40 милях на північ, і Фрайбургом у Брайсгау, який знаходиться приблизно в 34 милях на південь. Він розташований на виході з долини Кінціг у Рейнграбен. Виходячи з Шварцвальду, Кінціг досягає міського району на південному сході неподалік від району Ельгерсвайер, повертає на північ після греби на Великій Дайчі, потім тече вздовж західного краю центрального міста Оффенбурга, потім між районами Вейєр і Бюль, потім навколо району Оффенбург на північний захід від району Грісхайм у напрямку до Рейну.

Місцевою горою міста є 546-метровий Хохе-Горн поблизу Фессенбаха з оглядовою вежею.

Рибний ринок з оленячою аптекою

міні|головна вулиця близько 1870 року з видом на євангельську міську церкву

Сусідні громади

Наступні міста та муніципалітети (за годинниковою стрілкою, починаючи з північно-східного квадранту) межують з містом Оффенбург: Аппенвайер, Дурбах, Ортенберг (Баден), Ольсбах, Berghaupten, Hohberg, Schutterwald, Kehl і Willstätt.

Структура міста

Міська територія Оффенбурга поділяється на такі райони: Кернштадт, Альберсбеш, Хільдбольцвайер, Уффхофен, а також муніципалітети та нинішні райони Больсбах, Бюль, Ельгерсвайєр, Фессенбах, Грісхайм, Раммерсвайер, Вальтерсвайєр, Вейєр, Віндшлаг, Целль-Ваєрбах і Цунсвайєр .

Одинадцять об’єднаних округів також є населеними пунктами за змістом Муніципального кодексу Баден-Вюртемберга, що означає, що існує місцева рада, яка обирається особами, які мають право голосу на кожних місцевих виборах, з місцевим мером як головою.

Деякі частини міста включають інші окремо розташовані житлові райони з власними назвами, які зазвичай мають дуже мало мешканців, але тим часом деякі також зрослися з головним містом. З іншого боку, є також нові житлові райони зі своїми назвами, але їх межі зазвичай не визначені точно. Зокрема, до районів належать такі житлові масиви:

• до «центрального міста»: Ам Кальбсбруннен, Блайхе, Гросер Дайх, Лаубенліндле, насосна станція, Шпітальхоф, Вайнгартен і Цигельхоф
• до Albersbösch: Звичайний лей
• до Fessenbach: Albersbach, Maisenhalder Hof і Rießhof
• до Weier: У Готтсвальді
• до Целль-Вайербаха: Газенгрунд і Рідле
• до «Zunsweier:» Hagenbach, Kieswerk і Rütihof

Просторове планування

Згідно з державним планом розвитку 1996 року Оффенбург був переведений із центру середнього розміру в центр високого рівня, до якого віднесені центри середнього розміру Ахерн, Хаслах/Хаузах/Вольфах, Кель і Лар/Шварцвальд. Це робить його другим регіональним центром у південному регіоні Верхнього Рейну поряд із Фрайбургом.

Oberzentrum Offenburg також бере на себе функцію центральної зони для навколишніх громад. Наступні міста та громади в районі Ортенау належать до центральної частини Оффенбурга: Аппенвайер, Бад-Петерсталь-Грісбах, Бергауптен, Біберах (Баден), Дурбах, Генгенбах, Хоберг, Лаутенбах, Нойрід (Баден), Нордрах, Оберхармерсбах, Оберкірх, Ольсбах, Оппенау, Ортенберг (Баден), Шуттервальд і Целль-ам-Гармерсбах. Є також зв'язки з районом Страсбурга у Франції.

Клімат

Оффенбург потрапляє в зону з теплим і вологим помірним кліматом. Клімат у цьому регіоні має невеликі відмінності між максимумами та мінімумами, і протягом року випадає достатня кількість опадів. Однак це майже «вологий субтропічний клімат», оскільки середня температура в липні та серпні трохи нижче 22°C, а регіон Верхнього Рейну створює субтропічний клімат протягом літніх місяців.

Історія

Поселення в римський час

Великі сліди заселення території Оффенбурга Римською імперією були закріплені з середини 19 століття. Найважливішою знахідкою римських часів є срібна статуя Меркурія, яка була знайдена в 1936 році в районі Оффенбурга в муніципальному гравійному кар'єрі в районі Вон Нахтвайде. У сьогоднішньому районі Раммерсвайер римляни побудували невеликий форт, біля якого в другій половині I століття нашої ери працювала цегляна піч. У старому місті Оффенбурга також були знайдені залишки форту. Після переміщення Лімесу та відведення військ під проводом Траяна, вікус продовжував існувати, який мав вуличну сільську структуру з двосхилими будинками. Довжина села оцінюється приблизно в 500 м. Розширення каменю не відбулося до кінця поселення в першій третині III ст.

Вільне імперське місто

Перша достовірно датована документальна згадка про Оффенбург датується 1148 роком [4] під час правління родини Церингер. Оффенбург став вільним імперським містом ще в 1240 році, але пізніше кілька разів був закладений. Імператор Фрідріх II використовував родовища срібла поблизу Прінцбаха, Хаслаха та Бібераха в долині Кінціг і наказав карбувати срібні денарії тут, як і в Гагенау, на імперському монетному дворі Оффенбурга. Але вже в 1300 році король Альбрехт скасував це. Місто було оточене потрійною стіною з численними вежами та бастіоном, як показано на гравюрі Меріана та малюнку Гріммельсгаузена.

З 1500 року місто було частиною Швабської імперії. На початку 16 століття передгір'я Ландсхутської спадкової війни досягло Ортенау. Після того, як Оффенбург став на бік останнього в результаті боротьби за владу між курфюрстом Філіпом Пфальцським і королем Максиміліаном I, у 1504 році район міста був вперше статутований привілеєм, наданим майбутнім імператором.[5] ]

Полювання на відьом проводилося в Оффенбурзі з 1586 по 1631 рік. 104 жінки та чоловіки потрапили на відьомський суд, 89 осіб було страчено, у тому числі з родин радників і ремісників[6]. Особливого розголосу набула доля Агнес Готтер.

З 1500 року місто було частиною Швабської імперії. На початку 16 століття передгір'я Ландсхутської спадкової війни досягло Ортенау. Після того, як Оффенбург перейшов на бік останнього в результаті боротьби за владу між курфюрстом Філіпом Пфальцським і королем Максиміліаном I, у 1504 році район міста був вперше статутований привілеєм, наданим майбутнім імператором.[1] ]

Полювання на відьом проводилося в Оффенбурзі з 1586 по 1631 рік. 104 жінки і чоловіки стали учасниками відьомського процесу, 89 осіб було страчено, в тому числі з родин радників і ремісників[2]. Особливого розголосу набула доля Агнес Готтер.

Пфальцська війна за спадщину та знищення Оффенбурга

[[Файл:Reichsstädte Offenburg - Gengenbach - Zell am Harmersbach, Michal 1725.png|mini|Територія Під час завойовницьких воєн Людовика XIV Оффенбург неодноразово потерпав від військових дій військ французького короля. Під час Пфальцської війни за спадщину губернатор Страсбурга, генерал-лейтенант Шаміллі, погрожуючи знищити місто, змусив Францію окупувати Оффенбург. Договір про капітуляцію мав бути підписаний 4 жовтня 1688 р., 8 жовтня місто зайняли 33 роти піхоти та кінноти, і до відходу військ наприкінці лютого 1689 р. населення мало не тільки робити значні контрибуції, але й сплачувати свої гроші. але також був надзвичайно бідним знущанням. Крім того, були зруйновані укріплення. Потім населення почало відбудовуватися, але вже 18 серпня 1689 року маршал Дюрас і десять рот змусили селян з околиць зруйнувати укріплення та знести їх до фундаменту. 9 вересня 1689 року місто було підпалене і повністю знищене, за винятком монастиря капуцинів і двох інших будинків[1].

З 1701 по 1771 рік Оффенбург і Landvogtei були передані у феодальне володіння маркграфу Бадену.

Під час коаліційних воєн 1797 року в Оффенбурзі тривалий час перебував французький штаб генерала Сен-Сіра.

Переїзд в Баден

У 1803 році Оффенбург втратив свій статус вільного імперського міста на Reichsdeputationshauptschluss і був віднесений до землі Баден, яка отримала статус великого герцогства в 1806 році. Оффенбург став резиденцією канцелярії, пізніше окружної канцелярії.

Революція 1848/49 рр.

Під час революції 1848/49 рр. в Оффенбурзі відбулися три події, які мали стати важливими для демократичного руху. Уже напередодні Баденської революції вимоги народу Бадена були проголошені в заїжджому дворі Salmen 12 вересня 1847 року на радикально-демократичних зборах Оффенбурга. Карлсбадські резолюції були відхилені, вимагалися фундаментальні права людини, такі як свобода преси та прогресивний прибутковий податок.

19 березня 1848 р. відбулися другі Оффенбурзькі народні збори з 20 тис. учасників, які підтвердили і розширили вимоги 1847 р. Крім усього іншого, в країні була поширена вимога заснувати в кожній громаді «вітчизняне товариство», завданням якого було дбати про озброєння, політичне та соціальне виховання народу та права, які йому належать. Це прохання не залишилося без уваги. За скромними підрахунками, через рік існувало від 420 до 430 народних об’єднань із приблизно 35 000 до 40 000 членів. Разом із гімнастикою, співом і стрілецькими клубами було досягнуто унікального в історії Бадену рівня політичної мобілізації.

У першу державну асамблею баденських народних асоціацій 12-13 травня 1849 р. демократичні сили зібралися у Віфлеємі Баден, звідки після того, як стало відомо про заколот баденських військ у Раштатті, державний комітет баденських народних асоціацій 13 травня Карлсруе пішов за цим прикладом, щоб захопити там політичну владу, ставши першим республікансько-демократичним урядом на німецькій землі. Ось чому Оффенбург зараз є центральною зупинкою на Дорозі демократії від Франкфурта-на-Майні до Лерраха.

Однак до сьогоднішньої конституції попереду був ще дуже довгий шлях, тому що спочатку тимчасовий уряд втік до Оффенбурга, а потім до Фрайбурга, а революційна армія та добровольці не мали жодного шансу проти швидко наступаючих пруссів та асоціацій Рейху. Хоча спочатку вони були успішними, вони не витримали. Коли добровольці під командуванням Франца Сігеля розбилися, щоб тікати в битві біля Вагойзеля, наступник Сігеля, генерал Людвік Мерославський, 1 липня 1849 року склав командування. 2 липня 1849 року 11-тисячне прусське військо під проводом принца Вільгельма зайняло місто після того, як він оголосив військовий стан у Великому Герцогстві Баден. За цим послідували численні санкції. Місто залишилося окупованим, але в 1849 році вони разом святкували день народження великого князя.

Вальдбахське кладовище в Оффенбурзі було закладено в 1871 році.

Перша світова війна

Під час Першої світової війни залізничні споруди Оффенбурга неодноразово ставали об’єктами повітряних нальотів союзників, особливо влітку 1918 року.

Веймарська республіка

Визначною подією цієї епохи стало зайняття Оффенбурга французькими військами. В результаті союзницької окупації Рейнської області 4 лютого 1923 року Оффенбург був також окупований як додаток до Кельського плацдарму. Причиною цього стало звинувачення французького уряду в порушенні ним положень статті 367 Версальського договору. Там говорилося: «Уряд Німеччини призупинив міжнародні поїзди Париж-Бухарест і Париж-Мюнхен-Прага з 30 січня і не видав необхідних наказів, щоб забезпечити проїзд вагонів союзників, прикріплених до цих міжнародних поїздів, через територію Німеччини.» [1] Причиною цього уряд Німеччини назвав брак вугілля. Тому 2 лютого 1923 року як санкцію було вирішено продовжити кордон Кельського плацдарму до залізничних станцій Аппенвейер і Оффенбург. У результаті залізничний рух на важливій магістралі Карлсруе-Базель було перервано, і знадобилися масштабні заходи з перенаправлення. Окупаційні війська відступили 18 серпня 1924 року.

Час націонал-соціалізму

Перехід до влади НСДАП і встановлення диктатури Гітлера

Як і в інших частинах Німеччини, коли НСДАП прийшла до влади в 1933 році, синхронізація та захоплення муніципальних установ прогресувала. Наприкінці 1930-х років чисельність населення міста Оффенбург перевищила 20-тисячний рубіж. У 1939 році Оффенбург став центром округу Оффенбург, який виник із попереднього районного управління.

Єврейське населення та його переслідування під час націонал-соціалістичної тиранії

Єврейські родини жили в місті принаймні з початку 19 століття. Трактир «Zum Salmen» у 1875 році був перетворений на синагогу. Під час листопадових погромів 10 листопада 1938 року синагога та єврейська кав’ярня були розгромлені, а потім перед ратушею були спалені предмети з синагоги, наприклад Тора. Усі дорослі жителі чоловічої статі єврейського віросповідання були заарештовані та депортовані до концтабору Дахау. Перед цим есесівці прогнали їх містом до вокзалу півторагодинним маршем, під час якого їх принижували та били. 22 жовтня 1940 року останні німці єврейської віри, які жили в Оффенбурзі, були депортовані до Камп де Гурс у рамках акції Вагнера-Бюркеля. Про це нагадує меморіал у Некарціммерні та меморіал, встановлений у 1990 році на єврейському кладовищі. Також на цвинтарі встановлено меморіал жертвам примусової праці. Наприкінці Другої світової війни співробітники гестапо вчинили вбивства в Раммерсвайерському лісі: 27 листопада 1944 року четверо француженок були поранені в шию, а 6 грудня того ж року було вбито одинадцятьох батьків, які хотіли уникнути примусового призову. убитий. Вони також вшановуються пам'ятником. Оскільки після війни в Оффенбурзі більше не було єврейської громади, Oberrat der Israeliten Badens продав будівлю синагоги. У 1955 році фасадну будівлю було знесено та збудовано житлово-господарський будинок. Сьогодні про ці події вшановує пам'ятник, споруджений у 1978 році.

Друга світова війна

Під час Другої світової війни близькість до французького кордону піддала цивільне населення широкому спектру наслідків і обмежень, таких як заходи щодо евакуації після початку війни в 1939 році та до кінця війни в 1945 році. Крім того, частину населення використовували для роботи у зв’язку з будівництвом Західної стіни. Під час Другої світової війни залізничні споруди на північному сході міста Оффенбург неодноразово ставали об’єктом атак авіації союзників. Найсильнішим повітряним нальотом, який обрушився на Оффенбург 27 листопада 1944 року, була операція 727 ВПС США.

У період з березня по квітень 1945 року понад 600 в’язнів з концентраційного табору Нацвайлер-Штрутгоф розмістили в артилерійських казармах 41 («La Horie»). Їх використовували для знешкодження відходів, ліквідації пошкоджень від бомб та ремонту пошкоджених залізничних колій.

15 квітня 1945 року французькі війська увійшли в місто з півночі й перебрали військову та адміністративну владу. До заснування Федеративної Республіки Німеччина Оффенбург перебував у зоні французької окупації. У результаті підрозділи Французських сил Німеччини були розміщені в Оффенбурзі, і Оффенбург став французьким гарнізонним містом до виходу військ у 1992 році.

З 1945 року

Після Другої світової війни Оффенбург перебував у зоні окупації Франції і, таким чином, у землі Баден до утворення так званої південно-західної землі Баден-Вюртемберг 25 квітня 1952 року. Після періоду окупації та грошової реформи місто переживало стійкий економічний підйом. Поступове європейське об’єднання та, як наслідок, перетворення колишнього недоліку локації через конфліктний кордон із Францією на територіальну перевагу продовжили цей позитивний розвиток і сприяли розвитку Оффенбурга в процвітаюче, зручно розташоване ділове місце.

У 1980 і 2022 роках в Оффенбурзі проходили Дні Батьківщини Баден-Вюртемберга. Аерофотознімок 1992 року, на передньому плані зліва друкарня Burda та передмістя Кінціґ

Реформа місцевого самоврядування в 1970-х роках і інкорпорації

На початку 1970-х років у рамках муніципальної реформи одинадцять раніше незалежних муніципалітетів були включені до складу міста. Так міська територія досягла свого нинішнього розміру. У рамках районної реформи 1 січня 1973 року Оффенбург став центром району Ортенау, який був новоутворений з кількох округів. Наступні громади були включені до міста Оффенбург як райони: Наступні громади були включені до міста Оффенбург як райони:

• 1 січня 1971: Fessenbach, Zell-Weierbach
• 1 грудня 1971: Бюль, Ельгерсвайер, Грісхайм, Раммерсвайер, Вальтерсвайер, Вайер
• 1 січня 1973: Zunsweier
• 1 січня 1975: Bohlsbach, Windschlag

Об’єднані округи

Кожен з колишніх незалежних районів Оффенбурга має свою незалежну, далекосяжну історію, яка визначалася відповідною територіальною приналежністю порівняно з колишнім імперським містом Оффенбург до переходу до Бадену. Починаючи з пізнього середньовіччя, майже всі навколишні громади належали до Landvogtei Ортенау в Нижній Австрії та підпорядковувалися судам Грісхайму та Ортенберга. Windschlag був переданий Карлу фон Неве в 1656 році австрійським регентом ерцгерцогом Фердинандом. Сім'я правила містом до 1805 року, коли Віндшлаг, як і всі інші частини міста (за винятком частин Цунсвейєра), потрапив під Баден і був приписаний до округу Оффенбург. Лорди Герольдсек мали акції Zunsweier. Їх судові пристави проживали в «Leyenschen Hof». Ваша частка в місті Цунсвайєр потрапила в Баден лише в 1819 році. Бюль був поселений близько 1696 року дворянською родиною фон Банк, яка походила з Ауссербраза в регіоні Форарльберг-Тіроль. Вперше райони згадуються так: