Таємниці Старого Криму (стаття про Майю Ходирєву) (українською)

«Тут живемо» № 40 (279) 19 жовтня 2006 року

Зустріч із захопленою людиною – завжди велика удача. І тут немає значення вік чи професія. Головне, що людина, яка займається улюбленою справою, заражає цим енергетичним вірусом оточуючих і лікує їх від інертності і нудьги. Таким людям не завжди буває легко а життя, але ж вони щасливі, і рано чи пізно стає зрозуміло чому.

Сьогодні ми розмовляємо з Євгенією Ходиреаою – керівником гуртка пішохідного туризму міської Станції юних туристів (СЮТур), де вона працює після закінчення факультету туристичного менеджменту та курсів екскурсознавства Київського інституту туризму Федерації профспілкою України.

- Євгене Володимирівно, Ви нещодавно працюєте до СЮТури?

- Так. другий рік. Енергодар - моє рідне місто, і після закінчення інституту я повернулася сюди Подорожувати, вивчати, пізнавати і розуміти світ мені хотілося завжди Та й батьки мої недомоседи. Скільки себе пам'ятаю, ми завжди ходили в походи, подорожували Дотикаючись до природи, бачачи на власні очі пам'ятники історії та архітектури, вивчаючи звичаї, людина незалежно від віку стає добрішою, чистішою, мудрішою. Тому професію я вибирала за покликом серця. Вона мене вразила своєю багатогранністю – так багато тут переплітаються напрями географія, історія, культура у всіх проявах, етнографія, філологія тощо. І ще мені подобається працювати з дітьми Іноді не відразу розумієш, як їх зацікавити, чим зачепити. Але коли бачиш очі, що горять, і чуєш безперервний потік питань що, де, коли і чому - починаєш навіть собою пишатися.

- Кажуть, що Ви розробляєте цікаві маршрути, використовуючи архівні, історичні, краєзнавчі матеріали, захоплюючі екскурсії. Розкажіть, будь ласка, про останню експедицію.

- Наша країна спочатку геополітично розташована дуже вдало на її території з глибокої давнини відбувалося безліч подій. Досі Україна - криниця для археологів, істориків, вона таїть безліч загадок На жаль, щось. що вже відкрито і що відомо, висвітлюється інформаційно досить мляво та й матеріальні вкладення у відновлювальні процеси природних масивів, реставраційні роботи – мізерні. Час, як Ви знаєте, має здатність руйнувати, а якщо додати до цього ставлення українців до довкілля, то картина виходить сумною. Переконана, що СЮТур веде досить активну роботу серед хлопців у плані практичного ознайомлення з багатою історичною та культурною спадщиною, прищеплюючи навички здорового способу життя та любов до природи.

Наша екскурсія «Історична і культурна спадщина старокримської землі» тривала сім днів. В експедиції брали участь вихованці старшої групи СЮТура. даємо коротку інструкцію У Сімферополі до нашої групи приєдналися туристи із Запоріжжя, Нижнього Новгорода, Москви та Санкт-Петербурга, таким чином експедиція налічувала 17 осіб і була міжнародною.

Головним пунктом нашої подорожі було місто Старий Крим та його околиці Місце це є унікальне. Найдавніші поселення на його території були утворені ще в перші століття нашої ери, а під назвою Солхат він згадується в єврейських, італійських та інших писемних джерелах з X століття. Середньовічний Солхат - перша столиця Кримського ханства можна оглянути на околиці міста) Татари називали місто Крим - Ескі Крим (Старий Крим) і є припущення, що звідси пішла назва всього півострова Саме з цим містом пов'язаний відомий історичний факт: тут був убитий Мамай, який втік сюди після поразок у Куківській битві (1380 р.) У Солхаті проживили греки, вірмени, русичі. Нащадки половців, печенігів, аланів Тут збереглася і діє мечеть Уебек-хана (XIII ст) яку називають «давніми воротами в Мекку. Треба відзначити, що колись у мечеті була розташована медресе – мусульманська середня та вища школа Дивує те, що біля витоків створення медресе стояла заможна жінка Інджибек Хатун Знаючи про становище жінок у мусульманському світі цей факт, швидше за все, виняток із правил.

Наша група побувала також у монастирі Сурб-Хач (у перекладі з вірменської – Святий Хрест) За переказами назва монастиря пов'язана з хачкаром – кам'яним хрестом Пиргчакар (VI ст.). який був вивезений до Криму з давньої вірменської столиці в XIII столітті Храм побудований з білого каменю і прикрашений ажурною різьбою хвороб.

На околицях Старого Криму розташоване джерело Св. Пантелеймона - покровителя лікарів, його вода дійсно з часом не змінює і не погіршує своїх властивостей. Ми в цьому теж переконалися Дітям дуже сподобалося відвідування етнічного музею татарського побуту Приймали нас привітно, експонати можна було доторкнутися і навіть приміряти, а потім пригощали татарськими солодощами та кавою. Слів немає, як смачно!

Наметовий табір ми розбили біля річки Бокаташської і, звичайно поряд з екскурсіями за німалися повсякденними туристичними справами ставили намети, розводили багаття, готували їжу. він отримав після приєднання Криму до Росії. Сюди приїжджала Катерина II під час своєї знаменитої кримської подорожі. Тут жили, працювали, відпочивали письменники Олександр Грін та Костянтин Паустовський, поет та перекладач Григорій Петніков, режисер Олексій Каплер, поетеси Юлія Друніна та Анастасія Цвєтаєва, кардіохірург Микола Амосов та ін. Багато хто з них похований на старокримському цвинтарі. У маленькому будиночку Олександра Гріна відкрито музей, у ньому все збережено так, ніби письменник щойно вийшов на прогулянку або вирушив пішакам до Коктебеля до свого друга Максиміліана Волошина. Цієї дорогої Гріна-ми також пройшли. там працювали археологи з Москви, було виявлено християнське поселення XIII-XIV століть, населення якого займалося виготовленням кераміки. і скромно жила в маленькому будиночку на околиці, але чомусь багато знала про французькому дворі Лише після її смерті стало відомо, що це була Жанна де Ла Мотт - знаменита авантюристка, прототип головної героїні роману А. Дюма - Намисто королеви *. До речі, намисто Марії Антуанетти так і не знайдено.

Вразив своєю величчю унікальний природний масив Лисий Агармиш, який називають найдавнішими ворітами в Крим* Нещодавно там проходили зйомки фільму «9 рота-, і ми розмовляли з жителями, які знімалися в масових сценах. Під час піших переходів милувалися кримськими краєвидами, зупинялися в Лисій Бухті, піднімалися на гору Спляча Красуня, загадували бажання (сподіваємося, що збудуться!) біля міфологічної печери - Вухо землі.

Поверталися додому, переповнені емоціями, тільки й чулося "пам'ятаєш, знаєш. Напевно, це найголовніше, Дітям необхідно допомогти дізнатися і полюбити реальний світ, історію своєї країни.

- Дякую, Євгеніє Володимирівно, за інтерв'ю, творчих успіхів, цікавих маршрутів та захоплюючих подорожей.

Наталія Смирнова