Лучніков Тимофій Іванович

Лучников Тимофій Іванович
Роки життя  1906 — 9 лютого 1943
місце народження	Бісерове
місце смерті	Пенза

Лучников Тимофій Іванович — коваль.

Отец Лучников, Иван Арсеньевич
жена Лучникова, Евдокия Федоровна
дети Ольга, Станислав
братья и сестры Лучников, Николай Иванович, Лучников, Емельян Иванович, Лучникова, Нина Ивановна

Заметки

Из книги "Родословная нашей семьи", Кошурниковой Н.Ф. Жизнь старшей сестры сложилась вроде ьы неплохо. Муж у нее был парень видный, симпатичный, невысокий, подтянутый. До войны работал в кузнице, которая находилаь под крутой горой. Это местечко называлось Диковы. У него была привычка, возвращаясь домой после работы, заходить к нам (т.е. к своей теще). Мама принимала его хорошо, всегда угощала. Тимофей был не вредный, спокойный, очень любил свою семью. Жили они с женой отдельно в своем доме через дорогу от родителей. Но когда умер Лучников, Иван Арсеньевич, а мать брат Лучников, Емельян Иванович увез с собой в Мичуринск. Тимофей и его жена (Селезнева, Евдокия Федоровна) переехали жить в отеческий дом Лучниковых. Детей у них было несколько, но выжили т олько Ольга и Слава, остальные умерли от дизентерии. Тимофей очень любил своих детей. Однажды они были нас в гостях и Тима радостно подкидывал маленького Славу, и кружил с ним как самолет...

Было лето 1941 года. Ежедневно отправляли мужиков на фронт. Дорога шла по берегу Камы. Возле деревни была паромная переправа. Дорога была узкая, расчитанная на лошадиные повозки. По этой дороге в конце июня 1941 года мы провожли на войну братьев сначала Ивана, потом Алексея и зятя Тимофея. Прошло столько лет, а проводы Тимы у меня и сейчас перед глазами. Он, как чувствовал, что не вернется. В его душе, похоже творилось что-то невероятное, я такого еще не видела ни на одних проводах. Когда прощался, он так плакал, никто не мог его остановить. Оле было лет 5, она держалась за мамину юбку. Славе было года 2, он был на руках у матери. Командир отдал приказ всем садиться по телегам. Все расселись, а Тиму не можем оттащить. Лелю прижал к себе, Славу и Евдотью обнимал другой рукой. Кое-как сел на телегу, только двинулись - соскочил с телеги и бросился к детям, крича: "Леля!Слава!". Так бегал раза два, накоенц, смирился и уехал...навсегда... В 1943 жена (моя сестра) получила похоронку. Ее вручили 10 марта, не раньше не позднее, а во время похорон нашего отца. У всех добавилось еще одно горе, в госпитале в г. Пенза умер Тима. Сестра ждала его живым, надеялась на это в письмах, но судьба распорядилась иначе.

Умер от полученных ран в госпитале г. Пензы. Похоронен в братской могиле в г. Пенза

От себя добавлю: "Глядя на единственную фотографию своего прадеда, я всегда ощущала трепет, грусть и глубочайшую приязнь к человеку, запечатленному на ней. Намного позже мне удалось кое что узнать о нем благодаря книге тети моей бабушки. Знал ли Тима, что много лет спустя у него появятся достойные внуки, много правнуков, а сейчас даже праправнуки, старшего из которых назовут в его честь Тимофеем? (Докучаев, Тимофей Дмитриевич) – сын моего двоюродного брата Димы Докучаева." . Да, через почти 60 с лишним лет, после того как Тима уехал на телеге на фронт от своей любимой жены и детей, родится еще один Тимофей, названный в честь него….
Майя Ходырева. "Страницы родословия"

Последнее место службы в/ч 286 Умер от полученных ран в госпитале г. Пензы. Похоронен в братской могиле в г. Пенза.

Примечание

Внуки Лучникова Тимофея: Ходырев, Владимир Германович, Ходырева (в замужестве Докучаева) Елена Германовна, Лучникова, Римма Станиславовна, Лучникова, Людмила Станиславовна Правнуки: Ходырева, Евгения Владимировна, Ходырев, Артем Владимирович, Докучаев, Дмитрий Сергеевич, Докучаев, Павел Сергеевич, Докучаева, Дарья Сергеевна,… Праправнуки: Докучаев, Тимофей Дмитриевич, Докучаев, Арсений Павлович, Ходырева, Елизавета Артёмовна, … (внуки, правнуки и праправнуки перечислены далеко не все, а только те, что знакомы мне… Майя Ходырева)

• Фото
• 

  Тимфей Лучников с братом (Тимофей крайний слева, брат крайний справа)

• 

  Тимфей Лучников

• 

  Тимфей Лучников - сводка по госпиталю от 9 февраля 1943 года.

Ссылки

• Лучников Тимофей Иванович, на сайте Мемориал. Именной список военнослужащих по Бисеровскому райвоенкомату.

Українською

Батько: Лучников, Іван Арсенійович Матір: ? Був одружений з: Селезньовою, Євдокією Федорівною Діти: Лучникова (заміжня Ходирєва), Ольга Тимофіївна, Лучников, Станіслав Тимофійович Родичі: брати та сестри Імена родичів: Лучников, Микола Іванович, Лучников, Омелян Іванович, Лучнікова, Ніна Іванівна

З книги "Родовід нашої родини", Кошурникова Н.Ф.(тітки моєї бабусі Ходирової Ольги Тимофіївни) Життя старшої сестри склалася ніби непогано. Чоловік у неї був хлопець помітний, симпатичний, невисокий, підтягнутий. До війни працював у кузні, яка знаходилася під крутою горою. Це містечко називалося Дикові. Він мав звичку, повертаючись додому після роботи, заходити до нас (тобто до своєї тещі). Мама приймала його добре, завжди частувала. Тимофій був не шкідливий, спокійний, дуже любив сім'ю. Жили вони із дружиною окремо у своєму будинку через дорогу від батьків. Але коли помер Лучников, Іван Арсенович, а мати брат Тіми – Лучников, Омелян Іванович відвіз із собою до Мічуринська. Тимофій та його дружина (Селезнєва, Євдокія Федорівна) переїхали жити до батьківського будинку Лучникових. Дітей у них було кілька, але вижили лише Ольга та Слава, решта померла від дизентерії. Тимофій дуже любив своїх дітей. Якось вони були нас у гостях і Тіма радісно підкидав маленького Славу, і кружляв з ним як літак.

Було літо 1941 року. Щодня відправляли мужиків на фронт. Дорога йшла берегом Ками. Біля села була поромна переправа. Дорога була вузька, розрахована на кінські вози. Цією дорогою наприкінці червня 1941 року ми проводжали на війну братів спочатку Івана, потім Олексія та зятя Тимофія. Минуло стільки років, а проводи Тіми в мене і зараз перед очима. Він відчував, що не повернеться. У його душі, схоже, творилося щось неймовірне, я такого ще не бачила ні на одних дротах. Коли прощався, він так плакав, ніхто не міг зупинити його. Олі було років 5, вона трималася за мамину спідницю. Славі було 2 роки, він був на руках у матері. Командир наказав усім сідати по возах. Усі розсілися, а Тіму не можемо відтягти. Лелю притиснув до себе, Славу та Євдотью обіймав іншою рукою. Сяк-так сів на віз, тільки рушили - зіскочив з воза і кинувся до дітей, кричачи: "Леля! Слава!". Так бігав разів зо два, нарешті, змирився і поїхав ... назавжди ...

У 1943 дружина (моя сестра) отримала похорон. Її вручили 10 березня, не раніше не пізніше, а під час похорону нашого батька. У всіх додалося ще одне горе, у шпиталі у м. Пенза помер Тіма. Сестра чекала на нього живим, сподівалася на це в листах, але доля розпорядилася інакше. Від себе додам:

Дивлячись на єдину фотографію свого прадіда, я завжди відчувала трепет, смуток і глибоку приязнь до людини, знято на ній. Набагато пізніше мені вдалося дещо дізнатися про нього завдяки книзі тітки моєї бабусі. Чи знав Тіма, що через багато років у нього з'являться гідні онуки, багато правнуків, а зараз навіть праправнуки, старшого з яких назвуть на його честь Тимофієм? (Докучаєв, Тимофій Дмитрович) – син мого двоюрідного брата Діми Докучаєва.

. Так, через майже 60 з лишком років, після того, як Тіма поїхав на возі на фронт від своєї коханої дружини та дітей, народиться ще один Тимофій, названий на честь нього.

Майя Ходирєва.

Примітки

Внуки Лучникова Тимофія: Ходирєв Володимир Германович, Ходирєва (у заміжжі Докучаєва) Олена Германівна, Лучникова Римма Станіславівна Правнуки: Ходирєва Євгенія Володимирівна (Майя Ходирєва), Ходирєв Артем Володимирович, Докучаєв Дмитро Сергійович, Докучаєв Павло Сергійович, Докучаєва Дар'я Сергіївна,… Праправнуки: Докучаєв Тимофій Дмитрович, Докучаєв Арсеній Павлович, Ходирєва Єлизавета Артемівна, Докучаєва Ірина Дмитрівна, Шуліпа Климент Сергійович, Ходирєв Михайло Артемович.